Розділ «Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації»

Інший регіон Європи - Центральний і Південний. Він стає експортером хліба. З одного боку, це сприяє збільшенню посівів, з іншого - приводить до розширення панської ріллі, зацікавленості феодалів у натуральній ренті, розповсюдженні відробіткової ренти (панщини), а у цілому - до зміцнення особистої залежності селян (кріпацтво).

Отже, у XVI - XVII ст. в Європі створюються умови для нерівномірності соціально-економічного розвитку Західної і Східної Європи.

Поштовхом для змін стали так звані "аграрні революції" в Європі: у Франції 1750-1760 рр., у Швейцарії 1780-1790 рр., у Німеччині 1790-1800 рр. та ін.

Економічний та політичний розвиток країн Європи у XVIII ст.

Студентам необхідно пам'ятати, що панівне становище в економіці Європи у XVIII ст. займала Англія. Головною причиною цього було те, що саме у цій країні вперше сформувалась національна економіка: мануфактура стає переважаючою, утворюється національний ринок, відбуваються різні технічні відкриття (прядильна машина - Дженні, механічна парова прядильна машина, парова машина та ін.) Тобто, утворюються умови для виникнення фабричного виробництва.

Студенти повинні знати, що на рубежі XVIII - XIX ст. в Англії відбувається промисловий переворот.

Новими рисами Європи в цей період були:

- економічне піднесення;

- розквіт міжнародної торгівлі;

- високий розвиток мануфактурного виробництва;

- зростання населення (у 1700 р. - 118млн. осіб, у 1800 р. -187 млн. осіб);

- перенесення центру економіки із села у місто (якщо на початок XVIII ст. у сільському господарстві було зайнято від 75 до 85% населення, то на початок XIX ст. відповідно від 54 до 26% (Англія);

- починається формування класів буржуазії і мануфактурного пролетаріату;

- збільшується інтелектуальна соціальна група (технічна інтелігенція, чиновники, вчителі та ін.).

Отже, у XVIII ст. в Європі починає розпадатись економічна, соціальна, а пізніше політична система феодалізму.

Світ став новим не лише завдяки появі нових економічних тенденцій, але й появі нових ідей. Насамперед, завдяки Великим географічним відкриттям. Голландія (Нідерланди) й Італія стають центрами Ренесансу і Гуманізму. Нові географічні горизонти познайомили Європу з новою культурою, іншою, ніж, наприклад, традиційна, успадкована християнством.

Крім того, важливими продовженнями нових ідей стали європейські університети як центри формування нової свідомості і культури.

Студенти повинні усвідомлювати, що у цей період певною мірою починає оновлюватися і католицька церква. Однак саме тут яскраво відбиваються розбіжності між новими поглядами і старими догматами. Виникає певний конфлікт між гуманістичними тенденціями і традиційними церковними інститутами. Це - одна із причин Реформації.

Реформаційний рух почався з проголошення німецьким священиком Мартином Лютером 95 тез проти папства. Згодом рух набув загальноєвропейського характеру, виступаючи за реформи католицької церкви. Починаються переклади священного письма на національні мови, створюються релігійні громади, відокремлені від Римського престолу.

Крім того, ситуацію загострила політична боротьба на німецьких землях, які прагнули до посилення світської влади. Тобто поступово християнство на Заході перестає бути виключно католицьким, виникає релігійний плюралізм. А це, у свою чергу, відкриває простір для наукового, а не лише теологічного пізнання світу. Розвиваються нові галузі знань, насамперед, математика, астрономія (М. Копернік, Д. Бруно, Г. Галілей).