Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з врахуванням умов та особливостей здійснення інвестиційної діяльності.
Визначення оптимального залишку грошових коштів (мова йде про сукупний залишок на банківських рахунках і в касі) також представляє собою одну з основних задач фінансового менеджера.
Різні види поточних активів мають різну ліквідність. Тільки коштам властива абсолютна ліквідність. Для того, щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати визначений рівень абсолютної ліквідності. Його підтримка пов'язана з деякими витратами, точний розрахунок яких у принципі неможливий. Тому прийнято як ціну за підтримку необхідного рівня ліквідності приймати можливий доход від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери. Підставою для такого рішення є передумова, що державні цінні напери безризикова точніше, ступенем ризику, пов'язаного з ними, можна знехтувати. Таким чином, гроші і подібні цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, отже, доход (витрати) від них є порівнянними.
Однак вищевикладене не означає, що запас коштів не має верхньої межі. Справа в тім, що ціна ліквідності збільшується в міру того, як зростає запас готівки. Якщо частка коштів в активах підприємства невисока, невеликий додатковий приплив їх може бути вкрай корисний, у протилежному випадку – навпаки. Перед фінансовим менеджером стоїть завдання визначити розмір запасу коштів виходячи з того, щоб ціна ліквідності не перевищила маржинального процентного доходу від державних цінних паперів.
З позиції теорії інвестування кошти являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовані загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.
Таким чином, до грошових коштів можна застосувати моделі, розроблені в теорії управління запасами, які дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, щоб оцінити:
• а) загальний обсяг грошових коштів та їх еквівалентів;
• б) яку їх частку потрібно тримати на розрахунковому рахунку, а яку – у вигляді швидкореалізованих цінних паперів;
• в) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та швидкореалізованих активів.
Визначення мінімально необхідної потреби в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах.
Розрахунок мінімально необхідної суми грошових коштів (без обліку їхнього резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці від господарських операцій, зокрема, на обсязі витрати грошових коштів за цими операціями у майбутньому періоді.
В закордонній практиці для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) використовуються різні моделі. Найбільшого розповсюдження набули модель Баумоля і модель Міллера – Орра.
Зупинимося на моделі Боумоля. В моделі Боумоля робиться припущення, що підприємство використовує грошові кошти по відомій постійній нормі і тому має втрати, пов'язані з утриманням коштів. Оскільки ці витрати збільшуються разом зі середнім рівнем наявних грошових коштів, то врахування даного фактора змушує підприємство тримати мінімальну кількість грошових коштів у залишку.
Відповідно до моделі Баумоля залишки мінімально необхідної потреби в грошових коштах на майбутній період для здійснення господарської діяльності визначаються в наступних розмірах:
а) мінімальний залишок необхідних грошових активах приймається нульовим тавизначається за формулою:
, де (5.15)
– мінімальний обсяг грошових активів, необхідних для здійснення поточної господарської діяльності в майбутньому періоді;
– передбачуваний обсяг платіжного обороту для поточних господарських операцій у майбутньому періоді (відповідно до плану надходження та витрачання грошових коштів);
– оборотність грошових активів (кількість разів) в аналогічному за терміном звітному періоді.
б) оптимальний (він же максимальний) залишок розраховується за формулою:
, де (5.16)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз інвестиційних проектів» автора Давиденко Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація грошових потоків від інвестиційної діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
