Розділ «Тема 2. Інформаційні системи. Інформаційні технології та агросервіс»

Компанія Claas пропонує демонстрацію роботи датчиків і спробу віртуального керування комбайном (версія CEBIS: app.claas.com/cebis2010/cebis.html. див. рис. 16). Цікавим є те, що система керування комбайном має автоматичне і дистанційне управління.

Сполучення комплексу технічних пристроїв з об'єктом керування називають системою автоматичного управління (САУ). До таких систем можна віднести: системи диференційованого внесення добрив, системи автоматизації мікроклімату в теплицях, картування врожайності, фітомоніторингу, моніторингу посівів і врожайності. Більш детальніше ці системи розглянемо в пункті 1.5 "Інтелектуальні системи агромоніторингу".

Оптимізація умов вирощування та збору продукції рослинництва за допомогою засобів автоматики дозволяє збільшити кількість та якість виробництва продукції. Впровадження та використання засобів автоматики, оперативного керування, математичних методів аналізу та моніторингу закладає науково-технічні основи інтелектуального сільськогосподарського виробництва.

3. Інформаційно-дорадчі системи.

Нині в країні проходить інтенсивна робота з формування інформаційно-дорадчої служби в АПК. Основною її метою є надання практичної допомоги в застосуванні методів забезпечення прибутковості в умовах ринкової економіки, поширенні та запровадженні в практику останніх досягнень науки, обладнання та технологій, сприяння місцевим органам виконавчої державної влади у втіленні в життя державної аграрної політики.

Державою передбачено інтеграцію інтелектуальних та інформаційних ресурсів аграрних наукових установ, освітніх закладів, дорадчих служб, а також інших учасників аграрного сектора України. Забезпечення двостороннього діалогу та обміну інформацією між вітчизняними та міжнародними науковими, освітніми та інформаційними аграрними центрами.

Дорадчі послуги - послуги, що надаються суб'єктами сільськогосподарської дорадчої діяльності суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільському населенню, а також органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади.

Рис. 15. Щити автоматизацію технологічної лінії транспортування та очищення зерна кукурудзи

Рис. 16. Віртуальне керування комбайном

Сільськогосподарська дорадча служба (далі - дорадча служба) - юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, що здійснює дорадчу діяльність, у складі якої працює не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб.

Діяльність інформаційно-дорадчих служб визначено Законом України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність". Він визначає правові засади здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на поліпшення добробуту.

Постійно проводиться робота зі створення електронного банку даних, що включає: базу інноваційних розробок для АПК по регіонах, нормативно-правову базу АПК, базу консультантів за різними галузями АПК, базу даних матеріально-технічного забезпечення АПК [47]. Інформаційно-дорадчі системи забезпечують товаровиробників правовою, технологічною, економічною, ринковою та іншою інформацією, підвищуючи тим самим ступінь обгрунтованості прийнятих управлінських рішень.

Інформаційно-дорадча система - інтелектуальна система, що забезпечує формування рекомендацій про послідовність і перелік можливих дій користувача у процесі розв'язування виробничого завдання.

Інформаційно-дорадчі системи вирішують такі завдання:

- забезпечення оперативного доступу користувачів до послуг інформаційно-дорадчої системи;

- підтримка та організація, формування та нарощування тематичних баз даних;

- консолідація та зберігання своєчасної інформації;

- повнотекстовий пошук інформації;

- забезпечення роботи експертів у режимі он-лайн.

Упроваджені інформаційно-дорадчі системи дають можливість взаємодії та обміну досвідом, знаннями, високоякісною та неупередженою інформацією. Обмін здійснюється за рахунок комунікаційних мереж та отриманого доступу до знань навчального, виробничо-технологічного та нормативно-правового характеру, які також мають бути адаптованими або допрацьованими з метою задоволення специфічних потреб різних груп їх споживачів.