Розділ «2. Теоретико-методичні засади застосування мультимедійної презентації у навчанні історії. Робота у програмі MS PowerPoint»

1) структуризація навчального матеріалу,

2) складання сценарію реалізації,

3) розробка дизайну презентації,

4) підготовка медіа фрагментів (тексти, ілюстрації, відео),

5) підготовка музичного супроводу,

6) тест-перевірка готової презентації [13].

Дослідники інформаційних технологій Р. Гуревич, М. Кадемія, О. Пушкар виокремлюють у створенні навчальної мультимедійної презентації декілька етапів: підготовчий, на якому здійснюється вибір теми, визначається доцільність подання саме цього матеріалу; формувальний, на якому складається сценарій майбутньої презентації, який узгоджується з текстовим матеріалом, добираються анімації, ілюстрації, обирається тло (фон), узгоджуються медіа елементи (малюнки, таблиці, анімації, текст, звук, фотоматеріали, відеофрагменти, ілюстрації тощо), які будуть використовуватись в презентації; композиційний або основний, що передбачає створення слайдів, з яких складається мультимедійна презентація, відбувається обробка та композиція інформаційних блоків; завершальний, коли формується цілісна презентація зі створених слайдів, апробовується та перевіряється для виявлення помилок[4].

На думку В. Волинського розробка електронних навчальних посібників, до яких з впевненістю можна віднести мультимедійну презентацію, розпочинається з етапу розробки концепції, на якому визначаються мета, цілі, завдання та етапу проектування самого посібника. Він виокремлює три рівні проектування: теоретико-пошуковий, технологічний, операційний. Це дозволить рухатись від закономірностей навчальної діяльності до методики навчання користувача з використанням, у даному випадку, мультимедійної презентації. На теоретико-пошуковому рівні визначається загальна модель сценарію. Наповнення його конкретним змістом здійснюється на технологічному й операційному рівнях. Відтак, на технологічному рівні створюється програма технології навчання, керування навчальною діяльністю учня. Подальше наповнення змістом здійснюється на операційному рівні: визначаються форми, способи подачі й пояснення навчальної інформації.

Виокремлюють низку вимог до змісту і структури МП: науковість змісту і його відповідність навчальній програмі з можливостями реалізації пізнавально-інформаційних і операційно-діяльнісних компонентів;

наявність інформації, що стимулює пізнавальний інтерес учня; дотримання поетапності формування знань, умінь і навичок учня; формування мотиваційного аспекту навчальної діяльності; креативність подачі та пояснення наукової інформації, виявлення пізнавальних протиріч, взаємозв'язків між явищами і процесами, що вивчаються; мобільність і оперативність користування інформацією.

Загальноприйнято, що мультимедійні технології навчання ґрунтуються на дидактичних принципах: науковості — достовірність, наукова обґрунтованість змістового наповнення презентації; систематичності та послідовності — почергове та порційне подання навчального матеріалу програмою PowerPoint, формування структури презентації та визначення послідовності подання інформації, структурування навчального матеріалу, виділення основних понять і зв'язків між ними; пізнавальної активності навчання — формування ставлення учнів до змісту і процесу їх діяльності, бажання ефективно оволодіти способами діяльності, стимуляція пізнавальних інтересів з допомогою програми PowerPoint до створення умов урізноманітнення організації навчального процесу; доступності — урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, вибір оптимального темпу навчання у роботі з МП, що в кінцевому результаті забезпечує досягнення мети навчання учнями з різною базовою підготовкою; наочності — супроводження пояснення змісту нового матеріалу, шляхів виконання практичних робіт, візуалізація знань, які потребують образного та абстрактного мислення (Л.Долінер); комунікації— організація діалогу між комп'ютером та учнем за допомогою певних повідомлень, підказок, довідок, уточнень (Л. Пресман, А.Верлань, Н. Тверезовська, О. Христіанінов); синкретичності пред'явлення навчальної інформації — подання навчальної інформації у комбінуванні тексту, звуку, графіки, відео, анімації; просторової близькості — розташування текстової інформації поруч з іншою інформацією; часової близькості — одночасне подання пояснення і зображення; когерентності — відсутність зовнішніх шумів (включаючи музику), що не стосуються безпосередньо матеріалу; надмірності — поєднання візуального ряду (анімації) і розповіді (Ю. Ловигіна, О. Рапуто)[12,13].

4. Мультимедійна презентація як медіадидактична одиниця. Педагогічний дизайн.

Дидактичні особливості застосування мультимедійних презентацій висувають потребу розробки спеціалізованого підрозділу теорії навчання, яку умовно можна назвати медіадидактикою. Медіадидактика займатиметься переважно застосуванням й апробацією медіазасобів у школі, безперервній освіті і вищій школі. Вона має розглядати питання конструювання й оптимізації процесів навчання, необхідних навчальних умов, психологічних особливостей сприйняття інформації різної модальності. В центрі її уваги мають бути технічні, організаційні і персональні умови застосування апаратури і програмного забезпечення. Медіадидактика "шукає можливості раціонального застосування нових медіазасобів для навчання [10,13].

На сучасному етапі дослідження застосування мультимедійних засобів навчання пов'язано із розробкою теоретичних засад медіапедагогіки, дидактичних концепцій перетворення цілей уроку, обговорення їхньої інтеграції в широку освітню практику. Досвід засвідчує, що використання на уроках різноманітних засобів навчання, а, особливо, їх комплексу, вимагає від учителя знань та опанування принципово новою стороною професії вчителя — режисури уроку. У зв'язку з цим деякі дидакти ввели термін "педагогічний сценарій", пояснюючи необхідністю розв'язання низки завдань, пов'язаних зі структуруванням змісту навчання, зображенням цієї інформації на екрані, розробкою прийомів організації взаємодії між комп'ютером і учнями. Тому при застосуванні мультимедійної презентації на уроці історії має йтись не стільки про учбово-методичні комплекти, а про вибудовування дієвого, активного "навчального середовища". Використання презентації на уроці історії дозволяє сьогодні говорити про побудову навчального процесу з "відкритою навчальною архітектурою".

Г. Аствацатуров [1], О. Худобець[15], О. Уваров для характеристики цього процесу запровадили термін "педагогічний дизайн", який є комплексним поняттям, що позначає напрямок педагогічної науки і практики, що вивчає питання розробки навчальних матеріалів, формування навчального середовища і побудови ефективного навчального процесу. Це приведене в систему використання знань (принципів) про ефективну навчальну роботу, (учіння і викладання) в процесі проектування, розробки, оцінки і використання навчальних матеріалів.

У цьому сенсі визначення дизайну, як проектування зовнішнього (естетичного) вигляду предмета або середовища, дуже близьке до терміну "інтерфейс", який можна розуміти і як середовище роботи, і як систему засобів для взаємодії користувача з комп'ютером. Тому під педагогічним дизайном можна розуміти оформлення середовища навчального процесу.

Педагогічний дизайн пов'язаний з питаннями інтеграції мультимедіа-ресурсів в освітню діяльність. Від грамотного планування або дизайну презентації залежить результативність її застосування. Педагогічний дизайн МП складається із сукупності визначених процедур і компонентів, що у підсумку забезпечують педагогічну ефективність навчальних матеріалів презентації. Так, при підготовці презентації з історії, акцент у дизайні повинен робитися на асоціативному і логічному сприйнятті матеріалу, для унаочнення варто використовувати схеми, графіки і діаграми, документи, при цьому текст повинен бути структурованим. Весь стиль оформлення презентації має відповідати визначеним вимогам естетики.

Певна сукупність усної, наочної, текстової інформації перетворює слайд презентації у дидактичну одиницю, яку ми визначаємо як навчальний елемент. Г.Аствацатуров визначає дидактичну одиницю як логічно самостійну частину навчального матеріалу, за своїм обсягом та структурою відповідною таким компонентам змісту як поняття, теорія, закон, явище, факт, об'єкт тощо. Дидактична одиниця складається з одного або декількох фреймів — мінімального опису явища, факту, об'єкта, при видаленні з якого якої-небудь складової частини дане явище, факт або об'єкт перестають упізнаватися (класифікуватися), а опис утрачає сенс.

Функціонально фрейм визначається як спосіб подання знань, засіб організації пам'яті і облік всієї інформації про досліджуване явище та може застосовуватися для демонстрації та інтерпретації його структури. Подання матеріалу у презентації через фрейм має низку переваг: структурованість, компактність і логічний взаємозв'язок між частинами, що сприяє якості засвоєння; можливість бути вбудованою в будь-яке навчальне середовище, наприклад, мультимедійне[13]. Таким чином, готуючи мультимедійну презентацію і розглядаючи слайд як дидактичну одиницю, вчитель має чітко уявляти, які навчальні завдання він прагне реалізувати цим епізодом, якими засобами він досягне їхньої реалізації.