Розділ «2. Теоретико-методичні засади застосування мультимедійної презентації у навчанні історії. Робота у програмі MS PowerPoint»

2. Переваги мультимедійної презентації у програмі PowerPoint.

Презентація — слово, яке має декілька значень, що характеризують її як процес і як документ: дія, акція (загальновживане значення): показ нового продукту, подання широкому загалу нової інформації (представлення нової книжки, колекції мод, кінофільму) як рекламна, популяризаторська акція; документ, створений за допомогою комп'ютерної програми; спосіб наочного подання інформації з використанням аудіовізуальних засобів; електронний документ — набір слайдів для демонстрації аудиторії.

Існує низка рекомендацій щодо створення мультимедійних презентацій, але в них немає чітких остаточних висновків щодо критеріїв створення ефективної презентації. Це пояснюється незначною кількістю наукових експериментальних розробок у цій сфері.

Програма PowerPoint використовує основні досягнення в галузі проектування мультимедійних додатків: наявність гіпертексту, обробки різнорідних даних, можливість публікації в Інтернеті. З огляду на те, що більшість комп'ютерів українських шкіл використовують операційну систему Windows, ці прикладні програмні продукти задовольняють критерію універсальності.

Програма PowerPoint виявилась найбільш успішною у практичній роботі і є сьогодні електронним засобом загального призначення. Вибір даної програми визначається насамперед поширеністю даного пакета в програмному забезпеченні комп'ютера та її уніфікованістю.

Програма PowerPoint дозволяє: використовувати в презентаціях, для підтвердження слів доповідача і більш чіткого вираження думок, графіки, таблиці, діаграми, звуки, музику, і навіть короткі відеофрагменти; миттєво вносити будь-які зміни в презентацію; створювати анімації; використовувати анімаційні переходи від одного слайда до іншого, для сприятливого формування асоціативних зв'язків між фрагментами матеріалу; створювати автоматичні або інтерактивні покази слайдів; публікувати презентацію в Інтернеті або в локальній мережі.

Серед безперечних переваг цієї програми є: виняткова простота і найширші можливості редагування, що дозволяє легко змінювати дизайн, структуру і зміст презентації аж до повної заміни всього змісту, що дозволяє використовувати готову презентацію як основу для швидкого створення іншої презентацій; стимулювання активної діяльності учнів не тільки на уроці, але і на етапі підготовки навчального матеріалу [13].

Дидактичними особливостями мультимедійної презентації вважається зростання ролі емоційного чинника у сприйнятті учнями нового матеріалу та полегшення роботи вчителя у досягненні навчальної мети за рахунок підвищення ефективності застосування методів навчання.

Н. Дементієвська, Н. Морзе відносять до преваг мультимедійної презентації: можливість використання для індивідуального перегляду на комп'ютері, а також на заняттях з безпосередньою участю доповідача і без його участі (наприклад, для самоосвіти); можливість адаптувати під особливості сприйняття учнями навчального матеріалу; самостійно визначати тривалість процесу навчання, а також швидкість просування по навчальному матеріалу; забезпечення вільного визначення чергування фрагментів інформації; можливість змінювати, доповнювати чи зменшувати обсяг змістової інформації; легко тиражувати, демонстрація практично на будь-якому комп'ютері[5].

Одна з особливостей презентації у програмі PowerPoint — наявність інтерактивної комп'ютерної графіки. Відомий фахівець у галузі штучного інтелекту Д.А.Поспєлов сформулював три основні завдання когнітивної комп'ютерної графіки, які можна віднести до презентації: 1) створення таких моделей подання інформації, у яких була б можливість представляти однотипними засобами як об'єкти, характерні для логічного мислення, так і ті об'єкти, якими оперує образне мислення; 2)візуалізація тієї сфери людських знань, для якої поки неможливо підібрати текстові описи; 3)пошук шляхів переходу від образів, до формулювання гіпотези про ті механізми і процеси, що приховані за динамікою поданих образів.

Український дослідник Ю. Комаров визначає способи (підходи) до використання мультимедійної презентації на уроках історії: ілюстративний, з переважанням візуальних ефектів. Основна увага на таких презентаціях звернута на візуалізацію розповіді вчителя. Розповідь вчителя, а в подальшому, і опитування супроводжується поданням на екрані яскравих малюнків, фотографій тощо; схематичний, з конструюванням опорних, структурно-логічних схем; інтерактивний, з поєднанням елементів ілюстративного і схематичного підходів.

Використання різноманітного візуального матеріалу, схем і анімацій поєднується, доповнюється залученням уривків з різноманітних джерел; вимагає високого рівня методичної обробки матеріалу. Можна погодитися з Ю. Комаровим, що використання мультимедіа не вносить у педагогічну стратегію нічого принципово нового, але воно збільшує "можливості викладання історії, робить набагато індивідуалізованішим як саме викладання, так і сприйняття історії взагалі"[9].

3. Класифікації, етапи створення і вимоги до мультимедійних презентацій.

У літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій за характером змісту та особливостями оформлення. Так, Л. Ястребов пропонує класифікувати презентації PowerPoint за змістом та ступенем використання технологічних можливостей програми: офіційна — різного роду звіти, доповіді тощо, в якій необхідно витримати єдиний шаблон оформлення для всіх слайдів, чітку структуру та розміщення на слайдах всіх тез доповіді; офіційно-емоційна готується для знайомої аудиторії і використовується з метою передати слухачам деяку офіційну інформацію та здійснити емоційний вплив; "плакати" — складається тільки з ілюстративного матеріалу і вся робота з пояснення змісту покладається на доповідача; "подвійна дія" — на слайдах презентації крім зображень використовується текстова інформація, яка пояснює вміст слайду або його "розширює"; інтерактивний семінар — презентація створюється для проведення заняття в режимі діалогу з аудиторією, коли припускається різноманітні анімації, об'єкти навігації, і, особливо, — розгалуження презентації: в залежності від відповідей слухачі, їх реакції на запитання і твердження; "матеріал для самостійної роботи" має складну структуру і є нелінійною (розгалуженою), матеріал презентації викладений вичерпно, а додатковий матеріал може міститися у гіперпосиланнях або у спеціальних нотатках до слайду; "інформаційний ролик". демонструється самостійно і незалежно від доповідача в автоматичному режимі і містить матеріали, розраховані на швидке сприйняття [16]. Подана класифікація не є вичерпною і об'єднує види презентацій за різними ознаками: за впливом на органи зору, слуху; за типом подання інформації; за формою організації роботи з презентацією; за формою її подання, що робить цю класифікацію досить вразливою.

О. Пушкар, залежно від способу презентацій на комп'ютері, розрізняє такі їх види: зі сценарієм; інтерактивна; автоматична. Н. Дементієвська дотримується класифікації за різними ознаками: за кількістю медіа засобів (мультимедіа (звуки, зображення, відео фрагменти), текстова (з мінімальним ілюструванням), комбінована); за призначенням (комерційні (здебільшого рекламного характеру), інформаційні, навчальні тощо); в залежності від цілей (лекційні (викладача), звіт про результати діяльності, проект, дослідження (учнівська робота), тест (як викладача так і учнів); за способом подання слайдів (для супроводу лекції, виступу — з записом голосу лектора чи усним супроводом; слайд-шоу — без супроводу лектора, або із записаним голосом доповідача, комбінована — з усним супроводом, із записаним голосом, частиною якої може бути слайд-шоу); за дидактичними ознаками (учнівська та учительська: проблемна — вступ до теми; інформативна — інструкції, приклади для учнів, форми оцінювання, консультування, яка використовується учнями самостійно впродовж вивчення теми, доступна їм в будь-який час навчального процесу; діагностична, контролювальна — використовується для перевірки знань учнів, самооцінювання наприкінці вивчення уроку, теми, розділу [5].

Російський методист О. Драхлер подає перелік видів презентацій, який за його словами не претендує на науковість і завершеність, але є певним відбитком накопиченого вчительського досвіду: 1) конспект уроку передбачає наявність основних складових традиційного уроку: назва, план, ключові поняття, домашнє завдання тощо і досить часто орієнтований на підручник. Ілюстративний ряд відіграє допоміжну і незначну роль; 2) слайд-шоу притаманне практично повна відсутність тексту з наголосом на яскравих, великих зображеннях або колажах (ставлячи за мету створення певного емоційного настрою, супроводжується музичними фрагментами); 3) "тільки текст", коли дидактичний ефект досягається за рахунок зміни типів використовуваних шрифтів, розміру шрифту і кольорової гами; 4) анімовані схеми з наголосом на різних графіках і схемах; зображувальний ряд — мінімальний; використовується переважно на повторювально-узагальнювальних заняттях; 5) опорні сигнали, перекладені на мову презентації ідеї В.Шаталова вимагають від учителя володіння найпростішими графічними редакторами (малювання); 6) заповнення таблиці здійснюється учителем поетапного з виведенням на слайд незаповненої таблиці; використовується при систематизації навчального матеріалу; 7) "аналіз картини" у презентації, коли об'єктом вивчення є одна картина, плакат, зображення (або їх невелика кількість). з виділенням вчителем деяких фрагментів цього зображення; 8) тестування, за допомогою відповідних гіперпосилань, відповідь учнів супроводжується певною технологічною процедурою; використовується на уроках тематичного оцінювання; 9) робочий зошит, заповнення якого відбувається після відповідного обговорення в класі; 10) гра. Варіант "ігрового" проведення повторювально-узагальнюючого уроку. Стартовий слайд, при цьому, візуально нагадує табло популярної телегри. Наступний елемент навігації — слайд із правильною відповіддю та коментарем вчителя [6].

О. Худобець, аналізуючи вчительські презентації, поділяє їх на чотири групи: модульні схеми, анімаційні схеми, тести з флеш-анімацією, опорні сигнали під час опрацювання нового матеріалу [15].

На думку О.Мокрогуза, можна виокремити такі види презентацій: комбінована (поєднання всіх елементів мультимедіа); текстова (перевага текстових та графічних елементів мультимедіа); наочна (перевага образної наочності, з можливим залученням аудіо файлів, над текстовими та графічними елементами). Така класифікація є умовною, адже не враховує кількісні показники наявності елементів мультимедіа. Але вона дозволяє визначити тип презентацій.

За дидактичною метою навчальні мультимедійні презентації створюються відповідно до типу уроку, на якому вони застосовуються. Ця залежність може бути покладена в основі класифікації мультимедійної презентації за дидактичною метою та структурою уроку. Не зважаючи на те, що програма з історії для старших класів 2005 року не передбачає проведення уроків формування і вдосконалення вмінь та навичок, закріплення та застосування вмінь та навичок, узагальнення та систематизації знань, вмінь та навичок, ми все ж таки виділяємо МП узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок. Таким чином, класифікація МП за дидактичною метою виглядає наступним чином: МП вивчення нового навчального матеріалу і формування вмінь та навичок; МП перевірки знань, вмінь та навичок (тематичне оцінювання); МП узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; МП, що застосовується на комбінованому уроці. Водночас, поєднання елементів мультимедіа в одній презентації може бути різноманітним, включаючи елементи слайд-шоу так й текстової презентації[12].

На думку А.Старєвої етапи підготовки мультимедійної навчальної презентації наступні: