Розділ «3.3. Класифікація сівозмін»

Слід зазначити, що тільки повне освоєння кормових сівозмін дає можливість створити міцну кормову базу, вирішити проблему кормового білка, повністю забезпечити потребу кожного господарства в зелених, соковитих, грубих і концентрованих кормах.

Завдяки освоєнню інтенсивних кормових сівозмін можна:

- створити кормову площу безпосередньо біля місць утримання худоби (в радіусі не більше ніж 3-5 км), що різко зменшує транспортні витрати на перевезення зелених і соковитих кормів, які в загальній їх собівартості нерідко досягають 60-70%;

- збільшити виробництво зелених і соковитих кормів, у спецгоспах по тваринництву - також сіна і сінажу. При цьому створюється можливість збирати кукурудзу у фазах молочно-воскової та воскової стиглості, чого в польових сівозмінах досягнути важко, оскільки вона там є попередником озимої пшениці;

- вирощувати багаторічні трави, насамперед люцерну та її сумішки із злаковими й іншими бобовими, протягом трьох-чотирьох і більше років;

- створити за необхідності люцерники або ділянки багаторічних трав у вивідних полях сівозміни для інтенсивного пасовищного використання на основі високих норм внесення органічних і мінеральних добрив, зрошення та інтенсивних технологій вирощування і використання (весняні й літні безпокривні посіви, щілювання, глибоке розпушування, багаторазове використання травостою);

- застосовувати оптимальну структуру посівних площ кормових культур, за якої, зокрема в Степу, під багаторічні трави відводити 45-50% площі кормових посівів, у Лісостепу - 50-55, на Поліссі - 57-60%;

- одержувати два-три врожаї за рік багатокомпонентних сумішок однорічних кормових культур насиченням сівозмін проміжними посівами. Це дасть можливість створити разом з посівами багаторічних трав раціональний зелений конвеєр протягом 190-220 днів залежно від зони і довести виробництво кормового протеїну до 900-1200 кг/га площі кормової сівозміни, що в 1,5-2 рази більше, ніж у польовій сівозміні;

- організувати зрошення кормових культур, яке в більшості господарств можливе насамперед на площах малого зрошення - із ставків та водойм;

- застосовувати інтенсивну органо-мінеральну систему удобрення кормових культур. Водночас у польових сівозмінах, де кормові посіви використовуються як попередники зернових та інших культур, добрива безпосередньо під них не вносяться;

- створити на основі зрошення та інтенсивної системи удобрення оптимальні умови для одержання програмованих урожаїв кормових культур з такою урожайністю: багаторічних трав - 600-800 ц/га, кукурудзи на силос - 500-700, кормових буряків - 1500-2000, багатокомпонентних сумішок кормових культур - 350-500 ц/га;

- одержати при інтенсивній системі удобрення, насиченні сівозмін багаторічними травами і проміжними посівами, із застосуванням сучасних технологій вирощування й підбором високопродуктивних сортів та гібридів кормових культур у Степу на незрошуваних землях 50-60 ц/га і при зрошенні 100-120, Лісостепу - 70-90 і на Поліссі 60-70 ц/га кормових одиниць з вмістом 105110 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю;

- організувати в багатогалузевих господарствах, де група кормових культур у загальній структурі посівних площ становить до 25-27%, раціональне виробництво кормів на основі поєднання кормових і польових сівозмін, за якого зернофураж, сіно, сінаж, силос, інколи й коренеплоди одержувати з польових сівозмін, а зелені та соковиті корми з високим вмістом вологи (понад 7585%) - з прифермських сівозмін;

- вирощувати в спеціалізованих господарствах з відгодівлі великої рогатої худоби, виробництва молока і вирощування нетелей, де кормовиробництво є основним завданням рільництва, кормові культури як у кормових, так і в польових сівозмінах.

Слід зазначити, що впровадження кормових сівозмін дає можливість для застосування інтенсивної технології вирощування люцерни, яка передбачає безпокривну весняну її сівбу, особливо за багаторічного використання травостою. Весняні безпокривні посіви люцерни за виходом кормових одиниць у перший рік дещо поступаються покривній культурі ячменю, але перевищують його за виходом протеїну більш як у два рази. Проте в наступні роки використання вони значно продуктивніші від підпокривних.

У кормових сівозмінах з успіхом можна застосовувати також безпокривні літні післяукісні посіви люцерни після озимих та ранніх ярих на зелений корм. Вони також продуктивніші від підпокривних і забезпечують зниження норм висіву люцерни на 4-6 кг/га.

Схеми чергування культур у кормових сівозмін по зонах України досить різняться.

Полісся. Враховуючи спеціалізацію господарств, ґрунтово-кліматичні умови Полісся і розміщення культур після різних попередників та вплив їх на родючість ґрунту, рекомендуються такі сівозміни.

Господарства скотарсько-м'ясо-молочного напряму. Дерново-підзолисті піщані ґрунти:

I. 1 - багаторічний люпин на сидерат; 2 - озиме жито + післяжнивні посіви; 3 - картопля; 4 - овес на зерно + сівба проміжної озимини; 5 - проміжні озимі + люпино-вівсяно-горохова сумішка на зелений корм; 6 - озима пшениця на зерно + багаторічний люпин. У першому полі цієї сівозміни можна вирощувати на сидерат також люпин жовтий або синій однорічний. На зв'язних піщаних ґрунтах доцільніше використовувати підсівні проміжні посіви люпину - у сидеральному полі з осені висівають озиме жито, у травостій якого рано навесні всівають дисковою сівалкою люпин. Жито на початку колосіння збирають на зелений корм, а люпин через 2-3,5 міс. заорюють на добриво під урожай озимих на зерно в наступному році.