Розділ «3.3. Класифікація сівозмін»

Окремі просапні ланки можуть становити просапні сівозміни:

I. 1, 2, 3, 4 - кукурудза на зерно; 5 - горох або ячмінь, просо, сорго.

II. 1 - 3 - кукурудза на зерно; 4 - соя; 5 - озима пшениця або ячмінь.

III. 1 - 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос; 5 - ячмінь або озима пшениця. Це так звані спеціалізовані кукурудзяні сівозміни короткої ротації, рекомендовані Інститутом зернового господарства УААН і впроваджені у степових районах країни.

Трав'яна ланка польової сівозміни. Ланки, в основі яких лежать однорічні й багаторічні трави, можуть мати такий вигляд: багаторічні або однорічні трави - озима пшениця - цукрові буряки; багаторічні або однорічні трави - озима пшениця - кукурудза на зерно; багаторічні трави - льон - озима пшениця; багаторічні трави - озима пшениця - картопля; багаторічні або однорічні трави - озима пшениця - соняшник та ін.

При структурі посівних площ, характерній для плодозмінних сівозмін, коли просапні й бобові культури займають половину площі, можлива щорічна зміна культур, які належать до різних груп, наприклад: 1 - просапні; 2 - зернові; 3 - бобові; 4 - зернові.

У типових плодозмінних сівозмінах поле бобових займають багаторічними травами (конюшиною, люцерною, еспарцетом та ін.). Використання їх протягом двох років у багатопільній сівозміні не порушує плодозмінності.

При тій самій структурі посівної площі можливе таке чергування культур, за якого культури, що належать до різних груп, змінюються не щорічно, а через два роки, наприклад: 1 - просапні; 2 - просапні; 3 - зернові; 4 - зернові; 5 - багаторічні трави; 6 - багаторічні трави; 7 - зернові; 8 - зернові. Таке чергування одержало назву подвоєної плодозміни. Дослідами німецьких вчених установлено, що воно краще забезпечує боротьбу з нематодами і кореневими гнилями.

У плодозмінних сівозмінах допускається також сівба зернових два роки підряд при дотриманні щорічної зміни в решту часу, наприклад: 1 - конюшина; 2 - озимі; 3 - просапні; 4 - ярі зернові; 5 - зайнятий пар; 6 - озимі; 7 - ярі зернові з підсівом конюшини. Сівба ярих зернових у сьомому полі після озимих не порушує плодозмінності всієї сівозміни. Крім того, разом з ярими зерновими в останньому полі висівають конюшину, яка, уже в цьому році, позитивно впливає на ґрунт.

У польових просапних сівозмінах застосовують посіви просапних культур два-три і більше років підряд. При цьому можливі повторні посіви однієї й тієї ж культури два-три і більше років підряд, наприклад, цукрових буряків (при зрошенні), картоплі, кукурудзи, сої та ін.

Зернотрав'яні сівозміни Полісся складаються з трав'яних і просапних ланок. При їх створенні необхідно насамперед забезпечувати добрими попередниками озимі культури. Такими можуть бути багаторічні й однорічні трави, удобрена рання картопля. Для польових сівозмін цієї зони такі типові ланки: багаторічні трави першого і другого років використання - льон; зайнятий пар (однорічні трави) - озимі; рання картопля - озимі. Третьою культурою в цих трьох ланках можуть бути ярі зернові. Повна ротація матиме такий вигляд: 1, 2 - багаторічні трави; 3 - озимі; 4 - льон; 5 - ярі зернові (трав'яна ланка); 6 - рання картопля; 7 - озима пшениця; 8 - ярі зернові (просапна ланка); 9 - однорічні трави; 10 - озима пшениця; 11 - ярі зернові з підсівом багаторічних трав (трав'яна ланка).

Сівозміни з вивідним полем. У польових сівозмінах, так само як і в кормових, нерідко застосовують вивідні поля. Вивідним називають поле, яке тимчасово виводиться із загального чергування і зайняте ряд років однією й тією самою багаторічною чи однорічною культурою. Найчастіше у вивідних полях вирощують люцерну та інші багаторічні трави та їхні сумішки. Застосовують також повторні посіви кукурудзи.

Сівозміни з вивідним полем мають дві ротації: повну і неповну. Остання являє повторювальну частину повної ротації. Наприклад, 6-пільна сівозміна з таким чергуванням культур: 1 - картопля; 2 - озима пшениця; 3 - однорічні трави з підсівом багаторічних трав; 4 - багаторічні трави; 5 - озима пшениця; 6 - ячмінь. Щоб здійснити шестирічну ротацію на всіх шести полях сівозміни, необхідно щорічно розорювати поле з багаторічними травами першого року використання і щорічно засівати ними інше поле. Це робити нераціонально, оскільки багаторічні трави, зокрема люцерна, дають максимальні врожаї на другий - третій роки використання. Щорічне ж розорювання позбавляє можливості одержувати такі травостої і призводить до перевитрат дефіцитного насіння багаторічних трав. Якщо ж залишати багаторічні трави на три-чотири роки використання при регулярному чергуванні, то ними потрібно зайняти три-чотири поля, або від 50 до 75% площі сівозміни, що призведе до різкого скорочення посівів зернових, технічних та інших груп культур.

Введення сівозміни з вивідним полем багаторічних трав дає змогу обмежити площу під ними одним полем і в той же час дає можливість користуватися ними декілька років. Якщо встановити строк користування багаторічними травами три роки, то повна ротація сівозміни становитиме 36 років. Вона буде складатися з чотирьох п'ятирічних ротацій без багаторічних трав (1 - картопля; 2 - озима пшениця; 3 - однорічні трави; 4 - озима пшениця; 5 - ячмінь) і двох восьмирічних ротацій з трирічним використанням багаторічних трав (1 - картопля; 2 - озима пшениця; 3 - однорічні трави з підсівом багаторічних трав; 4, 5, 6 - багаторічні трави; 7 - озима пшениця; 8 - ячмінь). У табл. 19 наведено повну ротаційну схему такої сівозміни.

Із даних таблиці видно, що за повну ротацію багаторічні трави проходять через кожне поле. Поле, зайняте багаторічними травами, виводиться із сівозміни на три роки. Потім його розорюють, а замість нього виводять із сівозміни друге поле, на якому в попередньому році підсівались багаторічні трави. Підсів їх проводять також один раз у три роки під однорічні трави, які біологічно більш придатні як покривні культури багаторічних трав, ніж ранні зернові.

Можна заздалегідь не встановлювати строк, а використовувати багаторічні трави до тих пір, поки вони дають достатньо високі врожаї. Коли врожай знизиться і подальше використання багаторічних трав у цьому полі стане невигідним, навесні багаторічні трави сіють в іншому більш придатному полі, а старовікові трави розорюють восени того ж року. При невідрегульованому заздалегідь використанні багаторічних трав повна ротація сівозміни не має такої виразності, яка показана в таблиці. Проте багаторічні трави і в цьому випадку будуть займати щорічно одне поле, а на решті полів розмістяться зернові, картопля й однорічні трави і здійснюватиметься встановлена п'ятирічна ротація.

Кількість полів у польовій сівозміні залежить від складу і пропорції культур, від загальної площі й характеру включених у сівозміну земель. Чим різноманітніший склад культур, тим доцільніше мати багатопільні сівозміни, в яких легше надати для кожної культури одне або декілька цілих полів. Якщо ж вони складаються з окремих невеликих ділянок, розділених між собою природними межами, то збільшення розмірів полів не дасть організаційно-господарських переваг. За наявності великого єдиного земельного масиву зменшення кількості полів і укрупнення їх до певних розмірів дає значні економічні переваги, створюючи кращі передумови для використання техніки і правильної організації праці.

Для забезпечення сталої структури посівних площ потрібно, щоб поля були однакові за площею. Проте ця вимога не повинна викликати створення малих земельних ділянок, відокремлених від основного масиву поля. Тому допускається відхилення не більше 5-7% як у бік зменшення, так і збільшення від середньої площі поля.

Різноякісність ґрунтів, дрібноконтурність, велика кількість вирощуваних культур, розвиток ерозії обмежують розміри полів і викликають необхідність введення декількох сівозмін. Укрупнення сівозмін і полів у цьому випадку можливе шляхом проведення меліоративних робіт і об'єднання ряду малих ділянок в один масив, а також окультурюванням ґрунтів і підвищенням родючості малородючих ділянок для вирівнювання ріллі за цим показником. На ерозійно небезпечних територіях при укрупненні полів слід передбачити налагоджену систему ґрунтозахисних заходів, а також заходів боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

Керуючись цими міркуваннями, кількість сівозмін і розміри полів установлюють при розробленні проектів землевпорядкування конкретно в кожному господарстві.