Розділ «4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях»

Розрізняють два види глибокого розпушення ґрунтів: будівельне, яке виконують при будівництві осушувальної системи, та експлуатаційне, яке проводять під час використання осушених земель періодично через кожні 3-4 роки.

Залежно від ґрунтових умов і рельєфу застосовують суцільне розпушування ґрунту, смугами та смугами з кротуванням. На ґрунтах важкого гранулометричного складу при уклонах поверхні ґрунту до 0,01-0,03 проводять суцільне розпушування підорного шару, а на ділянках з уклоном понад 0,03 - розпушування смугами з відстанню між ними 1,2-5 м. Глибина розпушування залежить від глибини залягання щільного ілювіального горизонту, його товщини і глибини закладання дрен; практично вона повинна бути не менша ніж 60 см. Суцільне розпушування (відстань між робочими органами розпушувача 0,6 м) з одночасним кротуванням застосовують за наявності на глибині 60-80 см кротостійкість ґрунтів.

Особливу увагу потрібно звернути на те, що в зоні надмірного зволоження глибоке розпушування на перезволожених землях слід проводити тільки на фоні закритого дренажу. Застосування глибокого розпушування без осушувальної мережі в цих умовах недопустиме, тому що воно може викликати надмірну акумуляцію зайвої вологи.

Глибоке розпушування у поєднанні з вибірковим дренажем залежно від ступеня перезволоження ґрунту потрібне: при неглибокому заляганні щільних слабово-допроникних прошарків обмеженої товщини, які можуть бути повністю розпушені до підстилаючих водопроникних горизонтів; на схилах при неглибокому заляганні ущільнених слабоводопроникних шарів.

Взагалі глибокого розпушування потребують усі поверхнево-перезволожені ґрунти суглинкового й глинистого гранулометричного складу з коефіцієнтом фільтрації підґрунтових горизонтів, меншим ніж 0,1 м на добу при осушенні закритим дренажем. Сюди також належать середньоводопроникні суглинкові ґрунти з коефіцієнтом фільтрації підорних шарів 0,1-0,3 м на добу при їх недостатньо високій опідзоленості й оглеєнні.

Напрямок розпушування повинен бути перпендикулярним до закладених дрен або під невеликим кутом до них. Найвища якість роботи забезпечується при вологості ґрунту в зоні розпушування 60-80% ПВ. Глибоке розпушування можна проводити перед первинною оранкою по цілині або після оранки і розроблення скиби. Строки виконання цього агромеліоративного заходу визначаються ґрунтово-кліматичними умовами і наміченим сільськогосподарським використанням осушених земель у кожному окремому випадку. На дерново-підзолистих ґрунтах на Поліссі кращим строком є осінній, а на заплавних лучних ґрунтах Лісостепу - весняний.

Для глибокого розпушування використовують в основному розпушувачі пасивної дії РНТ-0,8, РН-80Б, РУ-65/25, РГ-0,8. Останнім часом починають застосовувати розпушувачі активної дії ЕР-80 і конструкції Інституту гідротехніки і меліорації УААН РВШ-80 та ін.

При відсутності в господарстві спеціальних знарядь для глибокого обробітку підорного шару можна застосовувати чагарниково-болотні плуги без полиць.

Одночасно з глибоким розпушуванням доцільно застосовувати хімічні меліоран-ти у вигляді комплексних рідких органічних і мінеральних добрив. Цим досягається підвищення ефективності розпушування і подовжується строк його дії.

Глибоке осіннє розпушування підвищує водопроникність ґрунту і прискорює розмерзання в ранньовесняний період, завдяки чому раніше починається дренажний стік навесні, що позитивно впливає на роботу дренажу.

Зменшення щільності, збільшення водомісткості й водопроникності ґрунту при глибокому розпушуванні створюють передумови для поліпшення водно-повітряного режиму, підвищення вологості підорного шару і поліпшення роботи дренажу. Таким чином, завдяки глибокому розпушуванню тимчасове перезволоження спостерігається не в орному, а в підорному шарі. Крім того, інтенсивність перезволоження взагалі зменшується, тому що волога, яка надходить після розпушування, розподіляється в шарі подвійної товщини.

Глибоке розпушування не рекомендується проводити: на землях ґрунтового і ґрунтово-напірного живлення; на заплавних дернових зернистих ґрунтах з коефіцієнтом фільтрації понад 0,1-0,3 м на добу; на світло-бурих, дерновопідзолистих супіщаних або піщаних ґрунтах, які підстилаються суглинковими або глинистими горизонтами на глибині більше ніж 0,8 м; за наявності в зоні розпушування каміння діаметром понад 30-40 см або карбонатних чи рудякових шарів.

Дані досліджень свідчать, що глибоке розпушування забезпечує оптимальні умови повітряного режиму осушених ґрунтів мінімум на 2-3 роки.

Під час глибокого розпушування створюються умови для механічного переміщення вниз по вертикалі деякої частини гумусового горизонту. Слідом за проходом лап розпушувача верхній шар розпушеного ґрунту, маючи більшу сипучість, проникає вглиб щілини. Під дією талих вод завдяки більшій макропористості створюються порівняно великі вертикальні токи у верхній частині щілини, які забирають ґрунтові частки і переносять у нижні шари. Хоча частка цього переміщення незначна, але в цілому збільшення гумусового шару досягає 8 см. Проникнення верхнього, більш гумусового ґрунту в щілину сприяє збільшенню вологоємності нижніх шарів і взагалі поліпшує водно-фізичні властивості на всю глибину щілини.

Під час сильних дощів і танення снігу щілини, маючи більшу шпаруватість ґрунту, поглинають зайву вологу. Вода, заповнюючи щілини, поступово просочується через бокові стінки в ґрунт, завдяки чому збільшується загальна поверхня вбирання, яка сприяє швидкому розтіканню нагромадженої вологи.

Значно менший тиск води в порах щілини, ніж у капілярах ґрунту, розміщеного під щілиною, а також по боках щілини, сприяє збереженню в ній вологи.

Цим явищем, а також наявністю замкнутих макропор можна певною мірою пояснити збільшення водоутримувальної здатності із зменшенням щільності ґрунту в зоні щілини.

При високому рівні підґрунтових вод у зоні щілини також зберігаються сприятливі умови аерації завдяки великій макропористості і наявності великої порожнини на дні щілини (утвореної лапою розпушувача).

Випаровуватися волога з поверхні щілини і між щілинами може тільки восени і навесні до передпосівного обробітку, коли щілина дещо відкрита. Але пізніше, завдяки поверхневому обробітку ґрунту, щільність верхнього шару на щілині і між нею збільшується і згладжується. Ущільнений гумусовий горизонт є ніби захисним шаром від інтенсивного випаровування вологи з щілини влітку. Це свідчить про те, що щілини виконують дві основні функції: по-перше, як провідник і перерозподілювач зайвої вологи у вологий період і джерело повітря; по-друге, як додаткове джерело вологи в посушливий період.

Глибоке розпушування виконує роль регулятора кількості вологи в орному шарі ґрунту - при надлишку дренує її, а при нестачі акумулює. Акумулювальна дія глибокого розпушування особливо помітна в умовах сухого вегетаційного періоду.