РОЗДІЛ 1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є поява кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком товарного виробництва вони стають дуже поширеними.

(Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей.) У цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній формі — у формі злитків.

Слід зазначити, що в умовах стійких світогосподарських зв’язків у формі світових грошей може виступати одна або декілька національних валют. Це обумовлено тим, що здійснювати розрахунки за товари золотом технічно досить складно і дорого. Необхідно робити великі витрати на його транспортування, перевірку його якості, збереження і т. ін. Тому розрахунки між країнами золотом можливі, але становлять певні винятки і здійснюються дуже рідко.

У сучасних умовах у зв’язку з демонетизацією золота і дією як регіональних, так і світових валютних систем золото, у функції світових грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні засоби запозичення (СДР), євро і валюти деяких найбільш могутніх в економічному відношенні країн. Однак це не заперечує того факту, що за своєю сутністю світові гроші — це повноцінні гроші. Щоразу, коли у світі настають часи важких потрясінь (війни, світові кризи тощо) золото виходить на арену як світові гроші та стає вирішальним засобом забезпечення руху товарів і послуг між країнами. Непрямим підтвердженням ролі золота як світових грошей є і прагнення держави створити і збільшити свої золоті запаси. І той факт, що в разі потреби воно просто продається як товар, а виручені кошти йдуть на розрахунки між країнами, аж ніяк не заперечує ролі золота як світових грошей у кінцевому рахунку. У цій функції процес трансформації товарної природи грошей у нетоварну ще попереду.

У нинішні часи золото найчастіше використовують як товар. Воно продається і купується на світових ринках золота. Найбільшими ринками золота є ринки в Лондоні (Великобританія), Цюріху (Швейцарія), Нью-Йорку (США). На цьому ринку все золото спочатку потрапляє до рук золотих дилерів. їх кількість трохи більше 20. Це, як правило, банки або тісно пов’язані з ними фірми. Найстаріша фірма-дилер існує з XII ст., а наймолодшій уже 150 років. Новачок сюди потрапити не може, та й гроші тут треба мати величезні. Перший серед цих дилерів — це заснований ще у 1804 р. дім Ротшильдів. До великих дилерів належить »велика трійка». Це пул, який утворили 3 швейцарських банки: Швейцарське банківське товариство, Швейцарський кредитний інститут, Швейцарський банківський союз. Його сучасників називають »цюріхські гноми». Усі ці дилери і »роблять погоду» на світовому ринку золота.

Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну товару на товар (бартер), але ця примітивна форма обміну вже неадекватна сучасному виробництву і його ефективній організації. Зрештою і сьогодні, будуючи, скажімо, канал, можна землю носити сапетками, або возити возами, але це вже абсолютно не тотожно рівню розвитку сучасного виробництва. Те ж саме стосується і можливості обійтись без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому випадку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей, роль загального еквівалента, але у своїй первинній, зародковій формі.

Гроші — це важливий елемент організації суспільного виробництва, адже без грошей неможливо уявити собі, наприклад, процес інвестування. Для того щоб здійснити модернізацію виробництва, його розширення і т. ін., необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як такої, а її носієм у сучасних умовах саме і є гроші. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні можна досить упевнено робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрямки і тенденції розвитку виробництва.

Сучасне суспільство являє собою складну громадську організацію, і в розв’язанні багатьох соціальних проблем вирішальне значення як певний механізм для цього мають гроші. Так, наприклад, розробляючи заходи зі зменшення майнової диференціації в суспільстві, котра є неодмінним атрибутом будь-якої ринкової організації виробництва, уряд удається до надання допомоги, виплати компенсацій та інших, заходів щодо певних категорій населення. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо.

Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економікою. Як відомо, найбільш прогресивною формою організації позитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші. Ця теорія отримала назву монетаризму і сьогодні широко застосовується в розвинених країнах світу.

Не менш важливе значення мають гроші і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що так чи інакше пов’язані з грошовим середовищем. Така увага є невипадковою, бо, як показує досвід низки країн, які успішно долають, або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме монетаризм є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного і прискореного розвитку ринкових перетворень.

1.3. Походження кредитних грошей та їх форми

Кредитні гроші — це боргові зобов’язання, що набувають функції засобу платежу і засобу обігу.

Виникнення кредитних грошей пов’язано з функцією грошей як засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух грошей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виникають у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляються певним документом, що спочатку має форму боргової розписки. Вона і є початковою формою кредитних грошей.

Поява боргової розписки обумовлена розвитком товарного обміну і необхідністю прискорення реалізації товарів. Вона виникає насамперед у відносинах між безпосередніми товаровиробниками або продавцями товару і пов’язана з його рухом.

Перші боргові розписки з’явилися у XII столітті в Італії. Спочатку вони були засобом переказу грошей, а потім стали використовуватись як засіб платежу. Ці боргові розписки отримали назву »вексель» (від німецького слова Wechsel — заміна, розмін), широко використовувались у середовищі купців як платіжний засіб, за що їх називали купецькими грошима.

У царській Росії, до складу якої входила Україна, поширення векселя почалося з XVIII століття. У 1729 р. було прийнято перший вексельний статут Росії. З розвитком капіталістичних виробничих відносин вексельний обіг постійно розвивався аж до революції 1917 року, коли його було припинено і відновлено тільки в 1921 р. з початком непу, але після кредитної реформи 1930 — 1932 pp. комерційний кредит було ліквідовано, а з ним відійшов у небуття і вексель. Подальші роки існування СРСР характеризувалися використанням (з 1937 року) векселя тільки в зовнішньоторговельних розрахунках з капіталістичними країнами. В Україні вексель здобув право громадянства в 1991 р. із прийняттям закону »Про цінні папери і фондову біржу».

Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. Її поява була наслідком розвитку товарного виробництва. Це відбувалось так. Розвиток товарного обміну спричиняв усе ширше використання золота як засобу платежу й обігу. При цьому однією з важливих форм його руху стало збереження золота. Цим спочатку займалися золотих справ майстри і торговці грошима. Вони брали на збереження золото, видаючи під нього розписки. Ці своєрідні векселі з’являються в середньовіччі й відрізняються від товарних векселів відсутністю вказівки щодо терміну їх можливого обміну на повноцінні гроші (золото і срібло). Золото за такими записками видавалося після їх пред’явлення. Уже в цій формі дані боргові зобов’язання використовуються як платіжний засіб, хоча їх обіг у такій якості був обмежений.

Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які видають замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей. Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред’явленням і користувалися більшою довірою, ніж товарні векселі. Вони мали більш високу надійність порівняно з товарними векселями, тому що банкнота видавалася замість товарного векселя і одержувала, по суті, подвійне забезпечення: товаром і золотом банку. Ця якість банкнот і потреби товарного обміну, що розвивався, привели до їх широкого використання як платіжного засобу і як засобу переміщення грошового капіталу з однієї країни в іншу. Випуском кредитних грошей спочатку займаються комерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на себе центральні банки.

У зв’язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу виникає ще одна форма кредитних грошей — чек. Чек — це письмовий наказ банку про виплату пред’явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї суми, на яку він виписаний. Чеки з’явились тоді, коли банки були вже досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали значну роль у суспільному виробництві.

Чек спочатку виникає в Англії і в Голландії у XVI—XVII ст. В Англії він з’явився у вигляді спеціальної книжки з наказними бланками, а в Голландії у вигляді квитанцій на пред’явника. У країнах із високорозвиненою ринковою економікою чеки нині дуже поширені і є важливим інструментом у сфері грошового обігу.