РОЗДІЛ 1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

- це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;

- це загальноприйнятий засіб стихійного врахування кількості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

- споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;

- поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою власну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.

Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу. З’являються кредитні гроші у вигляді банкнот, які деякий час стають певним віддзеркаленням товарних грошей (золота і срібла), бо вільно і в необмеженій кількості обмінюються на золото. Функція грошей як міри вартості при цьому дещо ускладнюється, але істотних змін ще немає. Останні стають реальністю тоді, коли представлення банкнотами товарної субстанції грошей припиняється. Цей процес збігається з остаточним припиненням обміну банкнот на золото та їх злиттям з нерозмінними на золото паперовими грошима, які не мають своєї вартості.

Завдяки таким кардинальним змінам у природі грошей виникає низка складних для розуміння питань. Серед них головним є питання про сутнісний бік цього еквівалента. Адже еквівалент, еталон повинен щось представляти. Не можна визначити вагу якогось товару, якщо на терезах з одного боку лежатиме товар, а з іншого — папірець, на якому буде написано 1 кг, 1 тонна чи щось подібне. Еталон повинен мати свою вагу, а відносно грошей як загального еквівалента — свою вартість. У сучасних умовах гроші мають, як зараз часто кажуть, віртуальну вартість. Вони уособлюють представницьку вартість усієї маси товарів та послуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються відповідно масою грошей. Опосередковано вартість загального еквівалента (еталона міри вартості всіх інших товарів) знаходить своє віддзеркалення в купівельній спроможності грошової одиниці.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функцію гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші. Щоб визначити вартість товару, а для полегшення розуміння цього візьмемо гроші-товар, людина лише подумки зіставляє вартість товару з визначеною кількістю (а значить і вартістю) золота. Однак, це лише загальна схема, що відбиває сутнісний рівень реалізації даної функції грошей. Насправді ж визначення вартості товару (а формою її виявлення є ціна) окремим учасником обміну здійснюється суб’єктивно і приблизно на підставі мільйон разів повторюваних актів купівлі-продажу.

У сучасних умовах, коли золото не застосовується в безпосередньому товарному обміні, механізм реалізації цієї функції стає ще складнішим і, головне, непрозорим. Визначення вартості товару здійснюється на основі досвіду, якого набуває індивід у процесі постійної практики обміну. При цьому ціна товару (а вона є зміненою формою його вартості) виражається в грошових одиницях конкретної країни з дуже приблизним уявленням індивіда про купівельну спроможність грошової одиниці на момент обміну.

З функцією грошей як міри вартості, пов’язане поняття масштабу цін. Справа в тому, що золото, вимірюючи вартість товарів, виражає цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж постійного обігу товарів з’являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні кількості загального еквівалента. Найпростішою і найбільш зручною формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його якоюсь фіксованою ваговою одиницею. Такою одиницею може бути, наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п. Ці міри вага з їх кратними одиницями, наприклад, кілограм, грам, міліграм тощо і являють собою масштаб цін. Як правило, масштаб цін установлюється державою і закріплюється нею в законодавчому порядку.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в грошовій одиниці країни. З цією метою грошова одиниця поділяється на певні кратні частини. У більшості країн прийнята десяткова система розподілу. Так, наприклад, 1 долар США дорівнює 100 центам, 1 фунт стерлінгів дорівнює 100 пенсам, 1 гривня дорівнює 100 копійкам. Масштаб цін в умовах паперово - грошового обігу втрачає зв’язок із грошовим металом і лише в традиції, у назві відбиває його фіксовану вагу, що реально мала місце. Так, наприклад, фунт стерлінгів при біметалічному грошовому обігу дорівнював англійському фунту 456,6 грама срібла; гривня в Київській Русі дорівнювала приблизно півфунта срібла і т. д. Припинення обміну паперових грошей на золото і скасування їх формального зв’язку з золотом (золотий уміст рубля в колишньому СРСР уже не встановлювався з 1990 p., а гривня не має його з моменту свого введення) дещо ускладнюють розуміння масштабу цін.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів] У формулі Т — Г — Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей, як зазначалося раніше, відбувається роздвоєння всього світу товарів на два протилежних полюси: на споживну вартість і вартість. Внутрішня протилежність, яка властива кожному товару і знаходить своє вираження в протиставленні споживної вартості і вартості в акті обміну, одержує свій розвиток і породжує роздвоєння товару на товар і гроші. На одному полюсі тепер знаходяться товари, що виступають лише як споживні вартості, а на іншому їм протистоять гроші як спосіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживної вартості.

Гроші втрачають природну споживну вартість, і вони набувають суспільної споживної вартості. їх роль у тому, щоб бути дзеркалом, у якому гаснуть усі особливості товару як споживної вартості. У ньому кожний товар виглядає так само як і будь-який інший товар. »Гроші, за влучним висловом К. Маркса, можуть являти собою гній, хоча гній — аж ніяк не гроші» (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 119).

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма грошей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях свого розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів виконували різні товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної форми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію засобу обігу як певні вагові кількості цих металів. Злитки, виготовлені з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток називався гривною. Вважається, що ця назва пов’язана з прикрасою, яку носили на шиї (загривку). В XI—XII ст. у Київській Русі »ходили» гривні шестигранної форми і важили вони приблизно по 160 грамів.

Злитки грошового металу, що виконували роль грошей, створювали певні перепони при обміні, а з розвитком товарного виробництва й обігу золото і срібло, а спочатку мідь, бронза й інші метали набувають форми монети. Монета являє собою певну вагову кількість металу, на якому стоїть знак держави (або правителя чи князя), що засвідчує кількість і якість грошового металу, що міститься в монеті.

Перші монети було викарбовано на рубежі VIII—VII ст. до н. е. у малоазійській державі Лідія. Про це сповіщає великий грецький історик Геродот, який приписує їх появу лідійському царю Гігесу. Майже одночасно з цим (VII ст. до н. е.) монети з’являються і у Древній Греції на о. Егіна. Загальну назву монета одержала від римського храму Юнони — Монети (лат. monitio, monitum — застереження), де був відкритий перший у Римі монетний двір (III ст. до н. е.).

Технологія карбування монет довгий час була досить примітивною. На монеті спочатку зображався якийсь знак, а згодом з’явилися портретні зображення правителів. Першим викарбував на монеті своє профільне відображення Олександр Македонський.