РОЗДІЛ 1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Проста, випадкова, або одинична форма вартості є найпростішою формою визначення вартості й обміну і відповідає початковому стану розвитку товарного виробництва, яке ще було випадковим, епізодичним. Недосконалість товарного виробництва знаходить своє вираження в недоліках першої форми вартості. Найбільш істотне з них, за визначенням К. Маркса, зводиться до того, що в рівнянні X товару А = Y товару Б, товар А, який знаходиться у відносній формі вартості, не виявляє своєї якісної тотожності і кількісної визначеності стосовно до всіх інших товарів.

Практична незручність даної форми вартості й обміну (а вона, власне кажучи, — це відомий нам бартер) пов’язана з тим, що в процесі такого обміну необхідно, щоб акт купівлі-продажу збігався у часі й просторі. Однак на етапі зародження товарного виробництва і товарного обміну цей недолік ще не давав про себе знати.

З розвитком товарного виробництва до обміну долучаються вже не два, а багато товарів, а сам обмін стає більш регулярним. Через низку причин якийсь товар частіше від інших знаходиться у відносній формі вартості. Він стає найбільш бажаним об’єктом обміну, його прагнуть купити. З’являється нова форма обміну.

В умовах дуже низького рівня розвитку продуктивних сил найважливішим завданням було забезпечення фізичного виживання людини, що ставило продукти харчування в розряд найбільш бажаних. При цьому особливу цінність набували окремі продукти, наприклад, худоба як концентроване джерело білкової їжі. Тому на цей товар обмінювалися багато інших товарів.

У практиці обміну ця ситуація виникла тоді, коли якийсь продукт праці вже регулярно вироблявся як товар. Історично це збіглося з першим великим суспільним поділом праці (відокремленням скотарства від землеробства), у результаті чого частина продукції скотарства постійно призначалася для обміну.

Дану форму обміну схематично можна відобразити у вигляді прикладу:

1 вівця = 1 мішок зерна

3 пари чобіт

Ця форма вартості одержала назву повної або розгорнутої форми вартості. Якщо порівняти її з простою або випадковою формою вартості, то неважко помітити певний прогрес у розвитку форми вартості. Він знайшов свій відбиток, насамперед, у якісному і кількісному розвитку товару еквівалента.

Кількісний розвиток еквівалента виявляється в тому, що цю роль виконує не один товар, а вже декілька. І хоча випадковість висунення цих товарів на роль еквівалента зберігається, проте ступінь цієї випадковості значно нижче, ніж в умовах простої випадкової форми вартості. Це пояснюється тим, що роль еквівалента виконують продукти людської праці, які спеціально призначені для продажу, тобто товари, а не випадково вироблений надлишок продукції, що спорадично набував форми товару.

Якісна зміна реалізується в тому, що мінове відношення товару, яке знаходиться у відносній формі вартості, виявляється вже не стосовно споживної вартості одиничного товару, а стосовно споживних вартостей ряду товарів.

Віддзеркалюючи у своєму розвитку більш високий щабель організації товарного виробництва і обміну, повна або розгорнута форма вартості мала, проте, й певні недоліки. К. Маркс визначав їх у такий спосіб: »По-перше, відносне вираження вартості товару є тут незавершеним, тому що ряд виражень його вартості ніколи не закінчується... По-друге, такий ланцюг утворює строкату мозаїку розрізнених і різнорідних виражень вартості. По-третє, ...відносна, форма вартості кожного товару являє собою нескінченний ряд виражень вартості, відмінний від виражень відносної форми вартості будь-якого іншого товару». (Маркс К. Капітал. — Т. 1. — С. 73—74).

Виділені на рівні теоретичного аналізу недоліки повної або розгорнутої форми вартості в практиці знаходять своє вираження в певному утрудненні самої техніки обміну. Це виявляється в тому, що не можна безпосередньо обміняти, наприклад 1 пару чобіт на 1 сокиру, та на певному етапі розвитку товарного виробництва, коли переважаючим мотивом обміну було бажання придбати один товар (у нашому прикладі — вівцю), цей недолік не був серйозною перепоною для здійснення обміну.

Зміни, що відбулись у подальшому розвитку суспільного виробництва, привели до появи нової, більш розвинутої форми вартості, яка отримала назву загальної форми вартості. Вона може бути подана у вигляді прикладу:

1 мішок зерна = 1 вівця

3 пари чобіт

Можливість такої трансформації обумовлена тим, що ті прості вираження вартості (1 вівця = 2 сокирам, 1 вівця = 1 мішку зерна, 1 вівця = 3 парам чобіт і т. д.), з котрих і складається повна або розгорнута форма вартості, припускають і можливість зворотних за формою, але тотожних за змістом виражень (2 сокири = 1 вівці, 1 мішок зерна = 1 вівці, 3 пари чобіт = 1 вівці і т. д.). Це й відкриває реальні шляхи для появи повної або розгорнутої форми вартості.

Дана форма вартості віддзеркалює новий, більш високий щабель розвитку виробництва й обміну. Загальна форма вартості порівняно з повною, або розгорнутою формою вартості — це більш високий рівень вираження вартості, ніж раніше.

З боку кількості це знаходить своє відображення в тому, що тепер одному еквіваленту протистоїть уся маса товарів, які знаходяться тільки у відносній формі вартості. Якісна зміна виявляється в тому, що відбувається розвиток товару еквівалента. Він виступає не просто одним із товарів еквівалентів, а єдиним, таким, що протистоїть усім іншим товарам.

У практиці обміну це знаходить відображення в тому, що »тепер товари виражають свої вартості: 1) просто, тому що вони виражають їх в одному-єдиному товарі, і 2) єдиноподібно, тому що вони виражають однаково їх в одному й тому ж товарі». (К. Маркс. — Капітал. Т. 1. — С. 75).