РОЗДІЛ 1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Роль загального еквівалента в різний час у різних народів виконували різні товари. Це була і худоба, і хутро, і зерно, і навіть люди-раби. Людство начебто пробувало окремі товари для ролі загального еквівалента. Об’єктивний же бік наявності різних загальних еквівалентів пояснювався тим, що ринок спочатку формувався як регіональний, а отже, і відносно замкнутий. Тому реальне, тілесне втілення загального еквівалента на кожному окремому ринку відображало не тільки його об’єктивну функціональну роль у товарному виробництві, а й історичні умови, традиції та особливості розвитку кожного конкретного ринку.

З розвитком товарного виробництва з маси товарів виокремлюється такий товар, який найбільше підходить для ролі загального еквівалента. Поступово (через такі товари, як мідь, бронза, залізо) роль загального еквівалента закріплюється за дорогоцінними металами — золотом і сріблом. Виникає остання і найбільш розвинута форма вартості — грошова форма. Вона може бути виражена формулою:

1 мішок зерна = 1 г золота

3 пари чобіт

Висунення золота і срібла на роль загального еквівалента обумовлено тим, що вони виявилися тими товарами, які через свої фізико-хімічні властивості найбільш придатні для цієї ролі. Золото і срібло однорідні за своїм складом, добре діляться, не піддаються корозії, мають велику вартість за невеликого об’єму і т. ін. Жодний товар не має такої сукупності властивостей, які роблять ці метали найбільш зручними для виконання ролі загального еквівалента. Тому можна з повною підставою сказати, що гроші (а їх суть полягає в тому, що вони виступають загальним еквівалентом) за своєю природою — це золото й срібло. Проте це абсолютно не дає ніяких підстав стверджувати, що золото за своєю природою — гроші. За дуже влучним, викладеним у лапідарній формі, виразом К. Маркса, »золото і срібло за своєю природою не гроші, але гроші за своєю природою— золото і срібло». (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 99). Гроші— це, насамперед, товар, грішми міг би стати будь-який інший товар (наприклад, зерно, шкіри, черепашки тощо), якби сукупність притаманних кожному з них властивостей, що роблять його придатним для ролі загального еквівалента, була б більшою, ніж у золота та срібла.

Поява грошової форми вартості привела до певного розвитку загального еквівалента, однак цей розвиток є скоріше зовнішнім.

Справа в тому, що грошова форма вартості, власне кажучи, нічим не відрізняється від загальної форми вартості. »Прогрес тут полягає тільки в тому, що форма безпосередньої загальної обмінюваності, або загальна еквівалентна форма, тепер остаточно зрослась, у силу суспільної звички, з натуральною специфічною формою товару— золотом». (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 80). І все-таки деякі якісні зміни в загальному еквіваленті мають місце. Вони пов’язані з тим, що загальний еквівалент, зростаючись у своїй ролі з золотом і сріблом, остаточно втрачає деяку випадковість надання йому ролі загального еквівалента. Якщо вона ще властива грошам у загальній формі вартості і знаходить своє вираження в регіональних відмінностях натуральної форми загального еквівалента, то в грошовій формі вона вже остаточно зникає. Деякий відгомін цієї випадковості ще зберігається в умовах біметалізму, коли роль грошей виконують два товари — золото й срібло. Але й він зникає під кінець XIX ст., коли більшість країн переходить до золотого монометалізму, і роль загального еквівалента закріплюється тільки за одним товаром — золотом.

Із закріпленням ролі загального еквівалента за шляхетними металами в товарному виробництві відбувається дуже важливий процес, що знаходить своє відображення у відокремленні вартості від споживчої вартості. Золото і срібло як загальний еквівалент зберігають свою споживну вартість як товари, але вона поступається місцем їхній новій споживній вартості — бути загальним еквівалентом. Ці благородні метали стають утіленням вартості як такої, 3 остаточним закріпленням за ними ролі загального еквівалента внутрішнє протиріччя, що має місце в кожному товарі і знаходить свій вияв у протиріччі між споживною вартістю і вартістю, посилюється і знаходить свій зовнішній вияв. Увесь товарний світ розколюється на два протилежних полюси. На одному полюсі знаходиться все розмаїття товарів, що виступають як споживні вартості, а на іншому — один товар — золото, який є загальним еквівалентом, носієм і втіленням самої вартості.

Вартість товару, виражена в грошах, є його ціна. Ціна — це форма вартості товару і тому вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона відхиляється від вартості вгору або вниз залежно від дії тих чинників, що впливають на ціну (мода, сезонні коливання попиту, зміна співвідношення попиту і пропозиції і ін.), але це відхилення не відкидає дії об’єктивного закону товарного виробництва: закону вартості. Так само цей реальний вияв закону вартості не створює ніяких перешкод з погляду виконання грошима своєї функціональної ролі.

Розвиток товарного виробництва супроводжувався таким чином певною еволюцією в розвитку форм вартості і становленні загального еквівалента. З розвитком останнього змінювався і постійно удосконалювався й сам обмін. Якщо він спочатку мав форму безпосереднього обміну (бартеру), то нині він здійснюється за допомогою посередника. Це, у свою чергу, привело до вдосконалення обміну.

По-перше, обмін став менш витратним і більш багатоплановим.

По-друге, зменшився комерційний ризик, пов’язаний з можливістю нереалізації товару внаслідок відсутності в тому самому місці і в той самий час товару, призначеного для обміну на перший.

По-третє, з’явилась можливість пов’язати між собою сучасні й майбутні обмінні операції.

Таким чином, гроші у процесі своєї еволюції пройшли складний шлях розвитку від простої випадкової форми еквівалента до блискучої і загальної форми еквівалента у вигляді дорогоцінних металів, тобто гроші за своєю природою є товаром і цей висновок — один із великих наукових внесків, що зробив К. Маркс, досліджуючи походження і суть грошей.

Розвиток товарного виробництва не припиняється, а це, у свою чергу, зумовлює зміни як самого обміну, так і посередника цього обміну — грошей. Суть цих змін, а історично вони припадають на другу половину минулого століття, полягає в поступовій втраті ними товарної природи і набутті грошима нетоварного характеру.

Втрачаючи свою товарну природу, гроші набувають кредитного характеру. Цей процес трансформації їх природи є об’єктивним і закономірним. У його основі лежить об’єктивний процес розвитку товарного виробництва, який приводить до перетворення товарного виробництва в товарно-кредитне. Останнє являє собою якісно повний* і більш високий рівень усуспільнення виробництва, що реалізується в посиленні єдності, взаємозв’язків і, як би це не було нонсенсом щодо товарного виробництва, плановості суспільного виробництва. База цього посилення така: якщо в умовах товарно-грошового виробництва вирішальним елементом суспільних зв’язків виробників є ринок і його товарно-грошові відносини, то товарно-кредитна форма організації виробництва за допомогою кредитних відносин забезпечує зв’язок виробників задовго до продажу товару на ринку. Кредит, що отримує товаровиробник, наприклад від банку, вже в момент самого виробництва до появи товару на ринку, обумовлює його кількість і якість, а певною мірою і його ціну. Кредит, а в сучасному виробництві він відіграє вирішальну роль, і пов’язані з тим кредитні відносини суттєво змінюють саму форму організації суспільного виробництва, а разом з цим і його найважливіший елемент — гроші. Останні, не втрачаючи своєї ролі загального еквівалента, змінюють свою товарну природу на кредитну.

1.2. Суть і функції грошей

Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці »Капітал» дав їм таке визначення: »Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші» (Соч., Т. 23. С.79).

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними своїх функції і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому, що гроші: