Розділ 3.БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми фінансування з залишками невикористаних асигнувань, після чого погоджений примірник розпорядження передається операційно-контрольному Управлінню Державного казначейства України для перерахування коштів за призначенням.

На підставі розпорядження операційно-контрольне Управління складає платіжне доручення на переказ коштів територіальним управлінням Державного казначейства України та розпорядникам коштів, які у свою чергу доводять до розпорядників коштів на рівні області отриману суму фінансування. Далі розподіляються кошти по установах, підприємствах, організаціях розпорядниками коштів.

Фінансування з державного бюджету шляхом оплати витрат проводиться як безготівковим здійсненням платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, організацій, установ, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, так і за допомогою надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені у кошторисах доходів і видатків розпорядників коштів.

Для обліку витрат розпорядників коштів на їх ім'я в органах Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, а в Операційно-контрольному управлінні Державного казначейства України — особові картки, які містять інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.

Операційно-контрольне управління Державного казначейства України записує кошти, що надійшли з державного бюджету на реєстраційні рахунки розпорядників коштів. Після цього складаються меморіальні ордери у двох примірниках з обов'язковим зазначенням цілі, на яку надійшли кошти з державного бюджету, кодів їх бюджетної класифікації та підпису виконавця. Перший примірник меморіального ордера залишається у розпорядника коштів, другий — в Операційно-контрольному управлінні.

Після отримання виписки з реєстраційного рахунку розпорядник коштів протягом операційного дня подає до органів Державного казначейства необхідні розрахункові документи для проведення витрат, а саме рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконання робіт і платіжні доручення, на підставі яких відповідний орган Державного казначейства перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарської діяльності.

Для одержання коштів готівкою уповноважена особа на їх отримання подає до Операційно-контрольного управління Державного казначейства України заяву на видачу готівки та отримання грошового чеку.

На підставі належно оформленого грошового чеку уповноважена особа розпорядника коштів отримує готівку з відкритого в установі банку бюджетного рахунку органу Державного казначейства. Невикористана готівка повертається на цей самий бюджетний рахунок за спеціальними документами, в яких вказується номер відповідного реєстраційного рахунку.

Фінансування видатків з місцевих бюджетів шляхом перерахування коштів з поточного рахунку бюджету на поточні бюджетні рахунки розпорядників коштів здійснюється на основі розпорядження бюджетного відділу — форма № 5, за допомогою платіжного доручення — форма № 0410001. Бухгалтерія фінансового органу виписує платіжне доручення у трьох примірниках і подає їх до установи банку, який обслуговує цей фінансовий орган.

Перший примірник платіжного доручення залишається в банку, другий передається головному розпоряднику коштів, а третій повертається фінансовому органу. Якщо фінансовий орган і головного розпорядника коштів обслуговують установи різних банків або різні установи одного банку, то платіжне доручення виписується у двох примірника, перший примірник залишається в банку, який обслуговує цей фінансовий орган, а другий повертається фінансовому органу.

Виконання видаткової частини бюджету визначається чітким дотриманням своїх функцій всіма трьома юридичними особами: фінансовими органами, банками і розпорядниками коштів.

У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати різні ситуації, які призводять до зміни розподілу доходів і видатків між окремими бюджетами, що зумовлює незбалансованість бюджетів. Основними причинами, які спричинюють порушення збалансованості бюджетів протягом бюджетного року, є:

1) зміна після затвердження бюджету законодавства, яке регламентує розподіл доходів і видатків між бюджетами;

2) зміна адміністративно-територіального поділу країни;

3) передача з одного бюджету до іншого фінансування певних заходів, капітальних вкладень;

4) зміна відомчої підпорядкованості підприємств, організацій та установ.

Для відновлення їх збалансованості слід провести відповідні взаємні розрахунки, що ґрунтується на таких правилах:

1) розрахунки проводять тільки між бюджетами вищого і нижчого рівня, безпосередньо пов'язаних в ієрархічній структурі (наприклад, між державним і обласним, обласним і районним бюджетами);

2) на взаємні розрахунки відносять всю річну заплановану суму доходів або видатків незалежно від того, яка сума коштів надійшла або скільки їх витрачено до часу виникнення розрахунків;

3) розрахунки за взаємними вимогами мають бути завершені до 31 грудня поточного року, тобто до кінця бюджетного року.