Розділ 2. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

2) збільшення бюджетних витрат;

3) зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

4) нечітка фінансова стратегія; б) інфляційні процеси;

6) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

7) неефективний механізм оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності;

8) значний обсяг тіньової економічної діяльності;

9) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

10) нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

11) надмірні витрати на забезпечення державного управління;

12) надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання ВВП.

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Прийняття державного бюджету України або будь-якого місцевого бюджету дозволяється лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету, якими є:

— державні внутрішні та зовнішні запозичення;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів влади АР Крим;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування а дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Бюджетний дефіцит в Україні у 1992—1999 рр. мав два основні джерела покриття: внутрішні джерела та зовнішні запозичення. В Україні широко використовували кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту. З 1991 до 1995 р. кредити Національного банку України були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. 31995 р. поряд із кредитами Національного банку для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997 р. Національний банк України припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, а акцент було повністю перенесено на зовнішні та внутрішні джерела.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету є безпечнішими за емісію, проте вони також певною мірою можуть негативно впливати на економіку країни. Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом є і такий метод, як механізм секвестру видатків бюджету. Він використовується тоді, коли у процесі виконання бюджету наявне перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету. Секвестр бюджету означає пропорційне зниження бюджетних видатків (на 5, 10, 15 % тощо) щомісяця за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада.

Щодо зменшення бюджетного дефіциту вживалися такі основні заходи:

1) налагодження системних зв'язків між платниками податків і державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників;

2) поступове зниження податкового тиску;