TextBook Зрізає голівки поблідлі,
Що кволо хиляться у ніч.
Ось так і я колись схилився
Через безумство істини,
Від прагнень і жадань,
Стомившись днем, знесилівши від світла,—
Схиливсь у вечір, прихилився в тінь:
Єдина істина
Мене дощенту спопелила.
Згадай, згадай, гаряче серце,
Знемогу й спрагу!
Коли мене
Спалила істина,
Що я лиш блазень!
Я лише поет!
ПРО НАУКУ
Так співав штукар, і всі присутні, мов птахи, непомітно потрапили в тенета його лукавого й тужливого ласолюбства. Тільки сумлінний духом не поласився на принаду: він вихопив у штукаря арфу й гукнув:
— Повітря! Впустіть сюди свіже повітря! Впустіть Заратустру! Від тебе, лихий старий штукарю, повітря в печері стає задушливим і отруйним!
Хитромудрий шахраю, ти ведеш до невідомих жадань і хащів. Біда, коли такі, як ти, морочать голову і торочать про істину!
Лихо нескутому розумові, що не стережеться таких штукарів і чаклунів! Плакала тоді їхня свобода: своїм ученням ти заманюєш у в'язниці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Так казав Заратустра. Жадання влади» автора Фрідріх Ніцше на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта і остання“ на сторінці 44. Приємного читання.