Розділ «7. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА І СТАН СИСТЕМИ "ЛЮДИНА - СВІТ". ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ»

Але найзагальнішим критерієм суспільного прогресу, який охоплює всі аспекти прояву сутності людини, виступає рівень людської свободи і творчості, у якому виявляються рівень розвитку продуктивних сил, що дозволяє людям перетворювати природу на засоби й умови свого існування, створювати олюднену природу, характер суспільних відносин (насамперед економічних), які визначають спосіб, ступінь і характер задоволення потреб людини, а також характер і масштабність цілей, які показують ступінь освоєння людьми навколишньої дійсності, ступінь усвідомлення ними сутності світу свого буття і своєї власної сутності.

Рівень свободи і творчості розкриває і ступінь розвитку всіх сутнісних сил людини, ступінь панування її над силами природи і над самою собою. Він свідчить, наскільки людина здатна перетворити навколишній світ і саму себе, забезпечити життєдіяльність усього суспільства як цілісної системи і кожної людини окремо.

Такий підхід до виділення критеріїв суспільного прогресу є основою для визначення критеріїв суспільного прогресу в конкретно-історичних формах його прояву, у різних країнах, у поступальній зміні способів виробництва і суспільно-економічних формацій загалом, а також у рамках однієї і тієї ж формації, критеріїв ступеня цивілізованості, рівня розвитку культури, людства в цілому.

Одним з найважливіших питань суспільного розвитку є й питання про джерело поступального розвитку суспільства. Щодо питання про джерело суспільного прогресу серед дослідників немає єдиної думки. Правда, більшість виходить з того, що джерело це варто шукати в суперечностях. Однак на питання проте, які суперечності є джерелом суспільного прогресу, однозначної відповіді немає.

Найпоширенішою є точка зору, відповідно до якої загально-соціологічною суперечністю суспільного розвитку, а отже, і джерелом суспільного прогресу, вважається суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. При цьому підкреслюється, що процес розв'язання і відтворення даної суперечності виявляється в законі відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Ця суперечність розглядається як основна суперечність, властива усім суспільно-економічним формаціям.

Широко поширена і точка зору, відповідно до якої основною суперечністю є суперечність між неухильно зростаючими матеріальними і духовними потребами людей, з одного боку, і досягнутим рівнем виробництва — з другого. Причому ці суперечності часто розуміються як специфічна форма прояву суперечностей між продуктивними силами і виробничими відносинами.

Існує і ряд інших концепцій. Розглядаючи дане питання, необхідно виходити з загальної методологічної основи, що суперечності -джерело всякого розвитку. Причому це джерело варто шукати в самій сутності досліджуваних явищ, процесів, що дає ключ до розкриття розвитку як процесу саморуху, саморозвитку.

Застосовуючи наведені положення до аналізу джерела суспільного прогресу, можна зробити такий висновок: якщо суспільний прогрес за своєю суттю є процесом становлення і розвитку людської сутності, то це джерело потрібно шукати в суперечностях сутності людини. Але сутність людини різноманітна і виявляється в діалектиці потреб і діяльності. Так, сутність першого порядку реалізується в діалектиці безпосередніх життєвих потреб людини і різноманітної діяльності щодо їх задоволення; сутність другого порядку — у діалектиці потреб у знаряддях праці і трудової діяльності; третього — у діалектиці потреб у системі суспільних відносин і діяльності по їх відтворенню; четвертого — у діалектиці потреб в цілях і діяльності по їх реалізації, відтворення і народження нових; сутність п'ятого порядку реалізується в діалектиці потреб у свободі і творчій діяльності по ЇЇ реалізації і відтворенню. А життєдіяльність суспільства в його цілісності здійснюється в діалектиці потреб суспільства як цілісної системи і діяльності по їх реалізації.

Якщо підходити до сутності людини як до цілісної системи, яка містить у собі всі ці рівні сутності, то можна сказати, що вона (сутність) знаходить свій прояв у діалектиці потреб і діяльності. Отже, джерелом суспільного розвитку є суперечність між системою потреб і можливостями їх задоволення, зумовленими рівнем розвитку виробництва, характером суспільних відносин (насамперед економічних), масштабністю і спрямованістю цілей, рівнем усвідомлення людиною сутності світу свого буття і власної сутності, рівнем свободи, характером, змістом і спрямованістю діяльності. Його неухильне вирішення і відтворення і складає сутність суспільного прогресу, який становить непреривний процес становлення і розвитку людської сутності, процес абсолютного руху становлення людини.

Розкриття питання про джерело суспільного прогресу неможливе без розгляду системи суперечностей у рамках сутності людини, суперечностей, виявлення взаємозв'язків яких дозволяє представити процес історичного розвитку суспільства як процес його саморуху. Крім того, виявлення джерела суспільного прогресу, що характеризує становлення і розвиток сутності людини як системи, потребує з'ясування основної суперечності суспільного прогресу. Це важливо тому, що в літературі, присвяченій дослідженню суспільного прогресу, його основна суперечність і джерело розвитку розглядаються як одне і те ж. Насправді поняття "джерело суспільного прогресу" ширше за обсягом ніж поняття "основна суперечність", оскільки воно виступає як система взаємозалежних суперечностей різних рівнів (порядків) сутності людини, як їх інтегрований вираз. Основна суперечність — це суперечність тієї сторони сутності людини, яка домінує в життєдіяльності й у формуванні сутності людини як системи, цілісності. Такою основою є процес матеріального виробництва, що виступає в головній своїй характеристиці як процес функціонування і розвитку продуктивних сил, що забезпечує виробництво засобів для задоволення життєвих потреб, їх відтворення і народження нових потреб, для забезпечення самої життєдіяльності. Тому можна сказати, що основна суперечність суспільного прогресу загалом, виражена в найабстрактнішій формі, — це суперечність між потребами і можливостями їх задоволення, зумовленими досягнутим рівнем виробництва. Тут варто підкреслити, що йдеться не тільки про безпосередні життєві потреби людини як живої істоти (їжа, одяг, житло), але і про потреби в знаряддях праці, задоволення яких — необхідна умова задоволення вихідних життєвих потреб, їх відтворення і народження нових.

Основна суперечність суспільного прогресу не протиставляється джерелу, вона — його визначальна сторона. Розв'язання і відтворення даної суперечності здійснюється не саме по собі, а у взаємодії і під впливом інших суперечностей, які характеризують різні рівні сутності людини.

Важливо зазначити, що сама потреба — це суперечність. Оскільки людина становить складну відкриту, саморегулюючу і самоврядну систему, яка може існувати, функціонувати і розвиватися тільки в безупинній взаємодії з умовами існування, потреба як вираз суперечності між необхідністю існування системи й обмеженістю внутрішніх засобів і можливостей її забезпечення, виступає в якості вихідного внутрішнього імпульсу життєдіяльності. Розв'язання цієї суперечності стає можливим тільки у взаємодії людини з навколишньою дійсністю при допомозі діяльності.

Задоволення потреб у процесі діяльності призводить до народження нових потреб, які виражають більш високий рівень становлення людини, а нові потреби для своєї реалізації зумовлюють ускладнення діяльності. Тому й основна суперечність, і джерело суспільного прогресу взагалі реалізуються в безупинному розв'язанні І відтворенні себе в рамках сутності людини. Цей процес виявляється як взаємодія закону сходження потреб і закону сходження діяльності, взаємодія, у якій потреба як імпульс життєдіяльності зумовлює необхідність діяльності. Остання тут є, з одного боку, результатом наявності і прояву потреби, а з другого — засобом її задоволення і передумовою народження нової, більш масштабної потреби. Нова ж потреба обумовлює сходження діяльності. Тому вона є результатом попередньої діяльності, а також імпульсом і передумовою нової діяльності. Отже, джерело суспільного прогресу знаходить свій вираз в діалектиці потреб і діяльності.

Необхідно, однак, підкреслити, що цього загальнотеоретичного рівня характеристики суспільного прогресу і його джерела як процесу становлення і розвитку людської сутності недостатньо для аналізу конкретного ходу історії.

Тому, що конкретно-історичними формами життєдіяльності суспільства є суспільно-економічна формація, цивілізація, культура, людство, а реальним носієм характеристик особи - соціальний індивід, то і сутність суспільного прогресу, і сутнісний вира його основної суперечності і джерела взагалі у своїй дійсності набуває конкретних форм прояву, без врахування яких неможливі зрозуміти всю складність і різноманіття соціальних явищ. Важливе зазначити, що на відміну від природи, де суперечності як джерелі розвитку виступають одночасно і як його рушійна сила, у суспільстві проблема джерела і рушійних сил у їх взаємозв'язку набуває складнішого характеру. Пояснюється це тим, що в суспільстві об'єктивні закони суспільного розвитку реалізуються через цілеспрямовану діяльність людей, зацікавлених у процесі діяльності забезпечити необхідні умови для задоволення потреб, забезпечити свої існування, функціонування і розвиток. Таким чином, підрушійнимі силами суспільного прогресу варто розуміти ті соціальні сили, черг діяльність і взаємодію яких здійснюється розв'язанпя і відтворенні суперечностей, які складають джерело розвитку суспільства.

Загальним для всього процесу суспільного розвитку є те, щ< його поступальне сходження від більш низьких до більш високих досконалих форм суспільної організації починається з виробництві й удосконалювання знарядь праці в їх взаємозв'язку з задоволенням, відтворенням і народженням нових потреб. Удосконалюванні знарядь праці обумовлює розвиток і удосконалювання само людини як головної продуктивної сили. Розвиток же виробництв* обумовлює формування економічних відносин і всієї системі суспільних відносин, які, виникнувши як результат виробництва перетворюються на його передумову. Опосередкування задоволеній життєвих потреб процесом виробництва і системою суспільні; відносин зумовлює необхідність у розвитку свідомості, цілепокладання і свободи.

В міру розвитку інтеграційних процесів і становлення суспільства як цілісної системи відбувається процес формування загально людських інтересів, вироблення загальнозначимих цілей. А на ції основі зростає роль свідомого, цілеспрямованого впливу людині на хід історії, на взаємозв'язок між суспільством і природою.

Виникає складна діалектична ситуація, у якій необхідність задоволення життєвих потреб людей зумовлює формування потреб суспільства і створення умов для їх задоволення, а потреби суспільства впливають на розвиток життєвих потреб індивідів, стають необхідною умовою забезпечення самого життя.

Однак, розглядаючи суспільний прогрес як процес становлення і розвитку людської сутності, ми не можемо обмежитися характеристикою основної суперечності суспільного прогресу в цілому і розкриттям особливостей її прояву в різних історичних умовах.

Необхідно увесь час пам'ятати про те, що джерело суспільного розвитку в його сутнісному вираженні виявляється через розв'язання суперечностей на всіх рівнях сутності людини. Причому вони взаємозв'язані між собою. Тому джерело розвитку у своїй дійсності становить суперечність між потребами як системою, що включає в себе життєві потреби людей, потреби в знаряддях виробництва, у суспільних відносинах, потреби в цілях, у свободі, потреби суспільства в цілому, і можливостями їх задоволення, обумовленими рівнем розвитку виробництва, характером економічних і всієї системи суспільних відносин, масштабністю цілей, рівнем свободи і творчості, характером і спрямованістю діяльності соціальних суб'єктів. Такий підхід, по-перше, означає, що джерело суспільного прогресу не може бути зведене тільки до основної суперечності, хоча вона і є визначальною у системі суперечностей суспільного розвитку; по-друге, він потребує визначення тієї ролі, яку відіграють суперечності в інших сферах життєдіяльності в поступальному розвитку суспільства, а також міри їх впливу на основну суперечність й особливості її розв'язання. Тому ці суперечності можуть мінятися місцями: тс, що в одному зв'язку виступало як наслідок, в іншому — як причина. їх підсумкове значення можна зрозуміти тільки абстрагуючись, виходячи з аналізу всієї логіки становлення людини. Наприклад, недостатня увага вивченню об'єктивних закономірностей розвитку суспільства і помилки в розробці управлінських рішень, програм і планів практичної діяльності з метою здійснення керування соціальними процесами може негативно позначитися (і значною мірою позначилися на розвитку нашої країни) на темпах технічного, економічного, соціального і духовного прогресу. На тому чи іншому етапі становлення і розвитку суспільства домінантами можуть бути різні суперечності, пов'язані з потребами, що набувають визначального значення в життєдіяльності суспільства, уданих конкретних умовах.