Розділ «7. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА І СТАН СИСТЕМИ "ЛЮДИНА - СВІТ". ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ»

Разом з тим, хоча сказане і має важливе значення, не слід забувати, що інтегрованим виразом усіх суспільних відносин, загальним регулятивним фактором функціонування суспільства є суспільний лад.

Тому, як би люди не ставилися до проблем суспільного розвитку, передбачення майбутнього, питання про суспільний лад, його структуру, зміст, функції з необхідністю набуває значення як питання, яке треба вирішувати насамперед.

Заздалегідь неможливо у всіх деталях створити картину такого суспільного ладу. Очевидно, що зараз повинно йтися не про те, як його варто назвати. Відомо, що ідеї соціалізму і комунізму, будучи ототожненими з тоталітарними режимами, адміністративно-командними системами зазнали критики і заперечення.

Але разом з тим, як свідчить логіка історичного процесу, у суспільстві майбутнього суб'єктом-носієм влади повинен бути народ, повинна бути встановлена дійсна, справжня демократія. У сфері економічних відносин засоби виробництва (матеріальні й інтелектуальні) і результати виробництва (матеріального і духовного) повинні належати виробнику. Суб'єктами виробництва, природно, будуть особи, групи, класи, суспільство. Відомо, що основними суб'єктами-носіями людської сутності є суспільство й особа. Тому у своєму становленні особа повинна піднятися до розуміння суспільного як особистого, але за умови, що суспільство буде розглядати і забезпечувати особисте як суспільне. Це створює певну гармонію взаємин між суспільством і особою. Для вирішення цієї проблеми необхідні будуть умови, що забезпечують усебічний розвиток особи, її задатків і здібностей. А для цього в суспільстві повинні бути реалізовані такі ідеали, як соціальна справедливість, свобода, рівність.

Говорячи про рівність, варто підкреслити, що її часто розуміють як "зрівнялівку", що ніколи не призводить до дійсної рівності через відмінність потреб і інтересів. Тому, говорячи про майбутнє, варто виходити з того, що справжня рівність можлива тільки через реальне забезпечення і здійснення дійсної фактичної нерівності. А це означає, що всі люди розрізняються (реальна нерівність) за своїми здібностями, можливостями, задатками, покликанням, потребами, інтересами. І ніколи їх у цьому плані зрівняти неможливо. Тому суспільство повинне забезпечити рівні можливості для розвитку кожною людиною своїх, тільки їй притаманних здібностей, задатків, можливостей, задоволення своїх потреб і інтересів. Кожен індивід повинен бути поставлений у рівні умови для реалізації своїх специфічних можливостей. Не усі повинні бути геніями, талантами, видатними діячами. Але кожному повинні бути надані можливості досягти того, на що він здатний. Це є умовою формування суб'єктивного фактора, здатного вирішувати питання свідомого, цілеспрямованого управління розвитком суспільства. І нехай уявлення про це майбутнє поки носить характер соціальної утопії, шлях до її здійснення осмислюється як усе реальніший у міру вирішення проблем суспільного прогресу. Це означає, що для людини головною метою її життя повинний бути девіз — не мати, а бути, не володіти якомога більшою кількістю цінностей, грошей, а бути людиною у всім багатстві і величі її прояву. Звичайно, без наявності певних засобів і умов (не жалюгідне існування) неможливо говорити про оптимальну реалізацію людиною своєї сутності. Але не вони, не володіння багатством повинно бути самоціллю життя, а реалізація творчих здібностей, покликань, усіх закладених задатків.

Усвідомлення цього, виступаючи у формі утопії, але утопії, у реалізацію якої вірить людина, допомагає людині виробити життєві орієнтири, визначити життєві установки, якими вона керується у своїй теоретичній і практичній діяльності.

Усе сказане дозволяє зробити висновок, що майбутнє завжди є результатом взаємодії двох основних сил: об'єктивних закономірностей суспільного розвитку і свідомої, цілепокладальної діяльності людей. Результат цієї взаємодії залежить від того, якою мірою, наскільки люди зможуть погоджувати, співвідносити свої суб'єктивні інтереси, цілі, устремління з вимогами об'єктивних закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення. На цій основі і тільки на ній можливе здійснення наукового передбачення і свідомого управління соціальними процесами.

Контрольні питання

1. Що таке діалектика?

2. Назвіть основні принципи діалектики.

3. Розкрийте суть альтернативних концепцій діалектики.

4. Яке співвідношення понять зв'язку і розвитку?

5. Які методологічні вимоги до пізнання і практики можна зробити з вчення діалектики про загальний зв'язок і розвиток?

6. У чому полягає логічний зв'язок між принципом розвитку і методологічною вимогою конкретно-історичного підходу до вирішення наукових і практичних проблем?

7. Які основні ознаки закону?

8. Що таке діалектичні суперечності?

9. У чому сутність закону єдності і взаємодії протилежностей?

10. У чому полягає сутність закону взаємного переходу кількісних і якісних змін?

11. Поняття діалектичного заперечення.

12. У чому полягає сутність закону заперечення заперечення?