Розділ «Тема 6. Мистецтво як засіб естетичного виховання»

Мова графіки та її головні виразні засоби - це лінія, штрих, контур, пляма, тон. Активно приймає участь у створенні загального ефекту витвору білий аркуш паперу.

Художньо виразні достоїнства графіки полягають в її лаконізмі, ємності образів, концентрації та строгому відборі графічних засобів. Деяка недоговореність, умовне позначення предмету створюють особливу цінність графічного зображення, вони розраховані на активну роботу уяви глядача.

Графіці доступні різні жанри (портрет, пейзаж, натюрморт, історичний жанр) і практично необмежені можливості для зображення та образного тлумачення світу.

Новим видом є комп'ютерна графіка. Художники створюють композиції з ліній зі складними перетинаннями, об'ємних елементів, узорів, кольорових плям на екрані дисплею, а потім друкують отримані зображення. Здатність графіки швидко реагувати на актуальні події, виражати почуття та думки художника, розвиток техніки створюють умови для виникнення нових видів графіки.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, що полягає у створенні картин, які відображують дійсність. Живопис поєднує виразні можливості малюнку і кольору. Поєднання кольорів є головним виразним засобом живопису в усіх його різновидах. Здатність кольору викликати різноманітні почуття, асоціації, посилює емоційність зображення. Образи живопису дуже наглядні та переконливі. Оскільки живопис здатен передавати на площині об'єм та простір, природу, розкривати складний світ людських почуттів та характерів, втілювати загальнолюдські ідеї, події історичного минулого, міфологічні образи та інше. Живопис поділяється на монументальний та станковий. Найбільші пізнавальні та виховні можливості впливу має станковий живопис. Його твори не пов'язані з певним, конкретним місцем перебування - на відміну від монументального живопису, що бере участь в організації архітектурного простору. Назва "станковий живопис" пов'язана з тим, що художник пише картини на полотні, що встановлене на мольберті, який може бути названий станком. Монументальний живопис - це великі картини на внутрішніх чи зовнішніх стінах будівель (фрески, панно). Витвір монументального живопису не можна відокремити від його основи (стіни, стелі, опори). З монументальним живописом з'єднуються мозаїка та вітраж.

Необхідно розрізняти такі види живопису, як декоративний розпис, мініатюра, театрально-декораційний, писання ікон.

В кінці XIX-XX століття розвиток живопису стає особливо складним. З'являється абстрактний живопис (авангардизм, абстракціонізм, андеграунд), яка знаменувала відмову від образотворчості та активне вираження особистого ставлення художника до світу, емоційність та умовність кольору, геометризацію форм, декоративність та асоціативність композиційних рішень. Все це здійснює вплив на естетичну свідомість, виховує та сприяє формуванню особистості через призму актуальних тенденцій буття.

Кіномистецтво

Однією з головних видових ознак кіномистецтва є єдність просторово-часового відображення дійсності в її русі, в усій багатоманітності відношень та зв'язків. Кінематограф як вид мистецтва відрізняється від інших своєю синтетичністю. У ньому синтезовані естетичні якості літератури, театру, образотворчого мистецтва, фотографії, музики, досягнень в сфері оптики, механіки, хімії, фізіології. Популярність кінематографа полягає у властивій тільки йому сукупності та багатоманітності виразних засобів. Кіно, зародившись на рубежі ХГХ-XX століть, виникло під впливом потреби суспільства осмислити свою історію, життя та діяльність розвивалось у руслі культури XX століття, тому його стилі та напрямки відповідають основним стилям мистецтва XX століття.

Кіномистецтво історично поділяється на такі види:

o художній (ігровий) кінематограф, який реалізує засобами виконавчої творчості задум кінодраматичного твору, чи адаптованого твору поезії чи прози;

o документальний, який є особливим видом образної публіцистики;

o мультиплікація чи анімація, що оживляють графічні та лялькові персонажі;

o науково-популярний кінематограф, який використовує засоби всіх трьох жанрів для популяризації знань.

Кіномистецтво багатогранне за жанрами, але для сучасного кіно характерна тенденція до їх взаємопроникнення, що реалізуються в основному засобами новаторських заходів.

Важливо зазначити, що розвиток аудіовізуальних технологій сприяв появі глобальних засобів масової комунікації, які поступово перетворилися в потужні фактори впливу на культурно-естетичну сферу життя людства. Сучасна людина формується під впливом цих технологій. Сучасне телебачення - найвпливовіший сектор мас-медійних структур.

Так, в 1970-1980 роках телебачення демонструвало широку палітру суспільних інтересів, із врахуванням ідеологічних вимог того часу. При цьому належна увага приділялась питанням морально-етичного, естетичного виховання. Аналіз сучасного телебачення свідчить про ціннісну зміну орієнтирів. Наприклад, реклама формує виключно споживацькі схильності, програми вістей спекулюють на гарячих темах політичних скандалів, різноманітних катастроф. Постійні розважальні шоу свідчать про те, що головною функцією телебачення стає розважальна функція. Але всі ці тенденції є характерними для сучасної соціальної реальності. Сучасні кінофільми виховують "сучасну" людину, яка повинна орієнтуватися в плинному світі та вміти вистроїти власний життєвий сценарій.

Архітектура - мистецтво створювати будови і споруди, що формують просторове середовище для життя і діяльності людей. Архітектура є водночас формою матеріальної культури і одним з видів мистецтва. На відміну від живопису чи скульптури архітектура не зображує щось, існуюче поза твором. Основними засобами створення художнього образу в архітектурі є формування простору і виявлення конструктивної системи будівлі чи ансамблю будівель, співвідношення частин і цілого, кольору і фактури.

Архітектура здатна виразити у художніх образах уявлення людини про світ, час, велич, радість, самотність та інші почуття.

Функціональні, конструктивні і естетичні якості архітектури (користь, міцність і краса) взаємопов'язані, хоча зв'язок цей по-різному виявляється в різні історичні періоди, в залежності від призначення споруд, від регіональних, культурних особливостей та традицій.