Розділ «Тема 6. Мистецтво як засіб естетичного виховання»

Таким чином, у всі часи мова йде про розвиток за допомогою мистецтва естетичних начал в життєдіяльності людини, про розвиток культури людини та суспільства.

.Кожен з видів мистецтва має свій особливий вплив на людину в процесі естетичного виховання, тому доцільно проаналізувати специфіку різноманітних видів мистецтва як засобів естетичного виховання. Вже була проілюстрована важлива роль музичного мистецтва, тому почнемо наш аналіз саме з нього.

Музика

Художня література

Це письмова форма мистецтва слова, художнього освоєння світу в словесних образах. Попередником та першоджерелом літератури є фольклор, усна народна творчість, в якій словесний образ існує в єдності з музикою, танцем тощо. В найдавніших пам'ятках писемності, елементи мистецтва слова, поєднані з елементами міфології, релігії, наукових знань, з моральними та практичними настановами.

Особливе місце літератури в системі мистецтв зумовлене тим, що її твори не мають безпосередньої предметно-чуттєвої форми. їх предметно-чуттєва сторона - звукосполучення, ритмічна організація - підпорядкована змістові мовлення. В безпосередньому спілкуванні поета, оповідача із слухачами, з якого починалося мистецтво слова, використовувалися такі виразні засоби як жест, міміка, відтінки голосу. В розпорядженні ж письменника - тільки письмовий текст, в якому він втілює своє бачення та переживання реальності. Читач повинен відтворити в своїй уяві побачене, почуте, уявлене, пережите письменником. При цьому, сприймання художньої літератури - це особистісне відтворення читачем образів зі слів письменника. У справжньому літературному творі, як і в кожному виді мистецтва, створюється особлива художня реальність. Письменник не просто повідомляє факти і висловлює свої думки та почуття з приводу них, він розгортає картини життя і робить читача їх учасником.

Художня література порівняно з іншими видами мистецтва найбільш повно і всебічно відображає дійсність. Цим зумовлене багатство способів організації твору і побудови образу в літературі. Два основних типи організації художнього мовлення - поезія і проза (вони відрізняються будовою ритму). Саме в мистецтві слова сформувалися художні роди - епос, лірика і драма. При цьому, епос відрізняється відтворенням характерів у розгорнутих сюжетних ситуаціях. Опозідність, розгорнутість дії підкреслюють об'єктивне та цілісне змалювання світу. Ліричне характеризує такий тип побудови художнього образу, в основі якого лежить розкриття внутрішнього світу особистості через відтворення емоційно насичених роздумів та переживань. Лірика передає окремі моменти внутрішнього життя людини, її конкретний емоційний стан. За характером переживань створюється уявлення про обставини, що їх викликали, але основний зміст ліричного - багатство почуттів, самосвідомість особистості. Драма відтворює зовнішній світ в діалогічній формі. Це показ боротьби різних сил, тенденцій, сторін у житті чи свідомості людини, форма естетичного переживання та художнього втілення цієї боротьби. Будь-яка драма відтворює емоційно-вольові реакції людини, що виявляються в мові та фізичних діях.

Художня література, образи якої потребують насамперед інтелектуального розуміння, а не безпосередньо-чуттєвого сприймання, перебуває на межі мистецтва і розумової діяльності.

Виховувати людину, розвивати її розум і почуття здатні лише твори, пройняті глибокими думками і справжніми переживаннями, тобто ті, які несуть в собі глибокий сенс.

Театр

Образотворчі мистецтва.

Це група мистецтв, що наочно відтворюють явище життя. На відміну від літератури, музики, театру, кіно, що зображують явища у їх розвитку образотворчі мистецтва ніби зупиняють мить, даючи можливість пройматися настроєм певного моменту, осягати вічне багатство форм і кольорів світу. Образотворчі мистецтва розкривають не лише те, що доступне безпосередньо зоровому спостереженню, а й духовний світ людини, її взаємини з іншими, передають емоційний стан і зміст зображених ситуацій. Вони відтворюють багатогранну, цілісну картину дійсності в усьому багатстві індивідуальних проявів. При цьому естетичне виховання засобами образотворчого мистецтва покликане розвивати здатність глибоко розуміти зміст і форму художніх творів, орієнтуватися у стильових, історичних особливостях цього виду мистецтва.

До образотворчих мистецтв належать скульптура, живопис і графіка. Скульптура - вид мистецтва, що відображає дійсність засобами об'ємних просторових форм (витвори мають матеріальний тримірний об'єм). Кольором скульптури може бути реальний колір матеріалу чи робиться додаткове тонування. Але колір в скульптурі є лише додатковим засобом виразності, головним є тримірне зображення. Умовність кольору в скульптурі є важливим засобом узагальнення образу.

Різновидами скульптури є кругла скульптура, барельєф та горельєф. Кругла скульптура передбачає її огляд з різних точок. Вона потребує від глядача послідовності, розгортання вражень у часі. Круговий огляд, зміна точок споглядання розкриває різні сторони образу в усій повноті задуму автора.

Виразність рельєфної скульптури грунтується на взаємодії світлотіньових планів і площин, що співвідносяться на малій просторовій глибині. Рельєфна скульптура, де зображення виступає над площиною фону менше, ніж на половину свого об'єму, називається барельєфом. Якщо ж фігури виступають з площини на половину і більше обсягу, то таке зображення називається горельєфом.

Одним з важливих напрямів скульптури, що має значний виховний вплив, є монументальна скульптура. Наприклад, меморіальні ансамблі.

У XX столітті виникають нові можливості розвитку скульптури. Так, наприклад, в абстрактній скульптурі використовуються нетрадиційні методи та матеріали (дріт, надувні фігури, дзеркала та інше). Художники багатьох модерністських течій проголошують побутові речі витворами скульптури.

Графіка - вид образотворчого мистецтва, який пов'язаний із зображенням на площині. Специфіка графіки виявляється у провідному значенні лінійних співвідношень. Кольоровому зображенню у графічних творах здебільшого властива умовність, у певних різновидах графіки переважають чорно-білі сполучення. Однак це не виключає використання в графіці кольору.

Графіка об'єднує малюнок, як самостійну область, та різні види друкованої графіки: гравюру на дереві, гравюру на металі, літографію, гравюру на картоні та інше.

Малюнок належить до унікальної графіки тому, що кожний малюнок є унікальним. Витвори друкованої графіки можуть відтворюватися.