• географічне положення (країна, регіон, рівень урбанізації);
• поведінкові характеристики (поведінка споживачів групи, ставлення до продукту, потреба, що ним задовольняється, стиль життя тощо).
Критерії сегментації продукції (послуг, робіт): а) розміщення (дислокація); б) їх розміри; в) інтенсивність і регулярність споживання; г) технологічний рівень тощо.
При виборі цільового сегмента підприємство враховує обмежувальні фактори: а) ресурсні можливості; б) стадію життєвого циклу продукції (послуг, робіт); в) однорідність продукції (послуг, робіт) та ринку.
Провівши сегментацію ринку, підприємство вибирає цільові сегменти, зважаючи на три альтернативи:
• 1. Диференційований маркетинг – виробництво кількох різновидів продукту, кожний з яких спрямований на конкретний ринковий сегмент.
• 2. Недиференційований маркетинг – масове виробництво одного продукту (сегментація ігнорується).
• 3. Концентрований маркетинг – спеціалізація на виробництві високоякісних дорогих продуктів для одного ринкового сегмента.
Слід зазначити, що якщо рішення щодо вибору цільового сегмента ринку нарешті прийняте, розпочинають розроблення стратегії проникнення на цей сегмент і визначення основних параметрів своєї маркетингової програми. Для цього аналізують те, які позиції на ринку займають продукція-конкурентів, що вже перебувають на даному сегменті ринку, які це товари за ціною і якістю, і приймають відповідну стратегію проникнення.
• 2. Мотивація поведінки споживачів. Вивчення мотивації прийняття рішень споживачами проводять після сегментації за кожним сегментом. Знання мотивації поведінки покупців дає змогу оцінити наявні можливості для їх задоволення в тому чи іншому сегменті. Наявність кращих, ніж у інших покупців можливостей для реалізації мотивів споживання, може забезпечити стійку конкурентну перевагу.
• 3. Виявлення потреб споживачів, які ще не задоволені. До такої категорії потреб відносять такі з них, що не задовольняються пропозицією продукції (послуг, робіт), які є на ринку. Наявність незадоволеного попиту – це можливість підприємства легко вийти на ринок або захопити ще один його сегмент.
Крім названих головних напрямів вивчення впливу споживачів (попиту), існує й низка інших: а) кількість і концентрація споживачів; б) їх купівельна спроможність; в) готовність споживачів до використання даної продукції; г) оцінка системи формування попиту та стимулювання збуту; д) визначення ставлення покупців до якості обслуговування купленого товару; е) дослідження попиту (визначення його еластичності за ціною, визначення характеру попиту – первинний чи вторинний, стійкий чи нестійкий тощо).
Діагностика стейкхолдерів
У ході діагностики підприємства виділяються основні інтересанти – окремі люди або спільноти, зацікавлені в результатах діяльності конкретної організації тобто стейкхолдери.
Стейкхолдери (контактні аудиторії, зовнішні партнери) – це фізичні та юридичні особи, які зацікавлені у розвитку даного підприємства і здатні впливати на цей розвиток. До стейкхолдерів (контактних аудиторій, зовнішніх партнерів) зараховують: компаньйонів, власників і співвласників підприємства, акціонерів, а також засоби масової інформації, органи місцевої влади, профспілкові органи тощо, які зацікавлені в успішному розвитку підприємства. Сюди відносять і постачальників.
Позитивний результат діяльності підприємства в очах кожної з цих груп може виглядати по-різному, і перспектива її розвитку – теж, тому важливо описати, що саме очікує отримати від підприємства кожна зацікавлена сторона, і тверезо оцінити, які дії вона може вжити у разі незадоволеності своїх потреб. Для отримання суттєвої підтримки підприємство повинно намагатися максимально задовольняти інтереси партнерів, незважаючи на те, що дані інтереси не завжди збігаються, мотивація стейкхолдерів може бути різною.
Наприклад, власники ПАТ "Укртелеком" зацікавлені у максимальній капіталізації прибутку, місцеві органи влади – у спрямуванні його на соціальні потреби міста, де знаходиться ПАТ "Укртелеком", а внутрішні партнери (робітники) воліють, щоб весь прибуток був спрямований на дивіденди.
Таких ситуацій, коли важко узгодити інтереси численних стейкхолдерів, виникає безліч; тому постає питання про градацію інтересів, встановлення пріоритетів. З цією метою стейкхолдерів поділяють на групи, залежно від рівня їх зацікавленості у розвитку підприємства та можливостей впливу на нього. Для кожної з таких груп визначають найприйнятніший стиль взаємовідносин, яка здійснюється при формуванні карти стейкхолдерів (табл. 2.6).
Таблиця 2. б
Карта стейкхолдерів підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна діагностика» автора Яцкевич І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика постачальників“ на сторінці 3. Приємного читання.
