Рівень безробіття — основний показник стану ринку праці, який характеризує співвідношення кількості безробітних до чисельності тих, хто пропонує свою працю, тобто економічно активного населення.
Рівень зайнятості — участь населення в економічній діяльності, співвідношення кількості зайнятих до чисельності всього населення.
Вимушена неповна зайнятість (часткове безробіття) вимірюється двома статистичними показниками: чисельністю працівників, які працювали в режимі неповного робочого часу, і працівників, які перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації підприємств.
Ефективність діяльності Державної служби зайнятості є головним показником, який характеризує результативність активної державної політики зайнятості, тобто частку працевлаштованих серед незайнятих осіб, зареєстрованих Державною службою зайнятості.
Індикатор 2. Оплата праці, підвищення рівня дохідності
Відповідність оплати праці встановленим мінімальним гарантіям визначається через частку працівників, заробітна плата яких нижча від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Доходи населення — сукупні витрати домогосподарств. Вагомість оплати праці для забезпечення домогосподарств — частка оплати праці в сукупних ресурсах домогосподарств.
Щодо заборгованості з виплати заробітної плати, більш важливо визначити не грошовий обсяг заборгованості, а кількість випадків ЇЇ виникнення, тому обрано показник частки працівників, яким своєчасно не виплачено заробітну плату, в загальній кількості штатних працівників.
Індикатор 3. Умови праці та відпочинку
Зайнятість у шкідливих умовах — частка працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в загальній кількості — штатних працівників.
Виробничий травматизм — кількість потерпілих на виробництві в розрахунку на 1000 працюючих.
Відпустки — середня тривалість щорічної відпустки одного штатного працівника (в годинах).
Індикатор 4. Соціальний захист та задоволення духовних потреб
Розвиток державного загальнообов'язкового соціального страхування — рівень охоплення працюючих різними видами страхування. Внаслідок того, що страхові фонди надають переважно відомості про обсяги сплачених внесків та розміри страхових виплат, але інформації про чисельність працівників, які включені в систему державного соціального страхування, немає, використовувати цей показник неможливо.
Підвищення кваліфікації, професійне навчання — частка працівників, яких навчили нових професій або які підвищили кваліфікацію, в загальній кількості — штатних працівників.
Одержання пільг, компенсацій, субсидій за місцем роботи — витрати підприємств на соціальні пільги, встановлені колективними договорами понад розміри, передбачено законодавством, у середньому на одного працівника, на якого поширюється дія колективного договору.
Аналіз проводиться за допомогою розрахунку інтегрального показника. Алгоритм розрахунку наведено на рис. 8.2.
Рис. 8.2. Алгоритм визначення рівня соціально-трудового стану країни або регіону
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості“ на сторінці 1. Приємного читання.
