Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості

Економіка праці та соціально-трудові відносини

Рівень безробіття — основний показник стану ринку праці, який характеризує співвідношення кількості безробітних до чисельності тих, хто пропонує свою працю, тобто економічно активного населення.

Рівень зайнятості — участь населення в економічній діяльності, співвідношення кількості зайнятих до чисельності всього населення.

Вимушена неповна зайнятість (часткове безробіття) вимірюється двома статистичними показниками: чисельністю працівників, які працювали в режимі неповного робочого часу, і працівників, які перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації підприємств.

Ефективність діяльності Державної служби зайнятості є головним показником, який характеризує результативність активної державної політики зайнятості, тобто частку працевлаштованих серед незайнятих осіб, зареєстрованих Державною службою зайнятості.

Індикатор 2. Оплата праці, підвищення рівня дохідності

Відповідність оплати праці встановленим мінімальним гарантіям визначається через частку працівників, заробітна плата яких нижча від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Доходи населення — сукупні витрати домогосподарств. Вагомість оплати праці для забезпечення домогосподарств — частка оплати праці в сукупних ресурсах домогосподарств.

Щодо заборгованості з виплати заробітної плати, більш важливо визначити не грошовий обсяг заборгованості, а кількість випадків ЇЇ виникнення, тому обрано показник частки працівників, яким своєчасно не виплачено заробітну плату, в загальній кількості штатних працівників.

Індикатор 3. Умови праці та відпочинку

Зайнятість у шкідливих умовах — частка працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в загальній кількості — штатних працівників.

Виробничий травматизм — кількість потерпілих на виробництві в розрахунку на 1000 працюючих.

Відпустки — середня тривалість щорічної відпустки одного штатного працівника (в годинах).

Індикатор 4. Соціальний захист та задоволення духовних потреб

Розвиток державного загальнообов'язкового соціального страхування — рівень охоплення працюючих різними видами страхування. Внаслідок того, що страхові фонди надають переважно відомості про обсяги сплачених внесків та розміри страхових виплат, але інформації про чисельність працівників, які включені в систему державного соціального страхування, немає, використовувати цей показник неможливо.

Підвищення кваліфікації, професійне навчання — частка працівників, яких навчили нових професій або які підвищили кваліфікацію, в загальній кількості — штатних працівників.

Одержання пільг, компенсацій, субсидій за місцем роботи — витрати підприємств на соціальні пільги, встановлені колективними договорами понад розміри, передбачено законодавством, у середньому на одного працівника, на якого поширюється дія колективного договору.

Аналіз проводиться за допомогою розрахунку інтегрального показника. Алгоритм розрахунку наведено на рис. 8.2.

Алгоритм визначення рівня соціально-трудового стану країни або регіону

Рис. 8.2. Алгоритм визначення рівня соціально-трудового стану країни або регіону

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

  • Відтворення та міграція населення

  • Трудовий потенціал; формування, розвиток та оцінка

  • Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА

  • Рівні, типи та принципи функціонування соціально-трудових відносин

  • Тема 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

  • Регулювання соціально-трудових відносин з боку держави та підприємств

  • Тема 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства

  • Запитання та завдання для самоконтролю

  • Сегментація ринку праці

  • Державне регулювання ринку праці

  • Особливості функціонування ринку праці в Харківській області

  • Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

  • Причини, види та показники безробіття

  • Державна політика у сфері зайнятості населення

  • Тема 8. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості
  • Методи і моделі соціально-економічних досліджень

  • Метод ковзної середньої

  • Тема 9. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Регулювання міграційних процесів

  • УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОПЛАТИ ПРАЦІ У РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Класифікація видів праці

  • Тема 11. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

  • Планування продуктивності праці

  • Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  • Організація робочих місць

  • Форми розподілу і кооперації праці

  • Основи організації нормування праці

  • Різновиди норм праці

  • Тема 13. ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

  • Показники і методи вимірювання продуктивності праці

  • Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

  • Тема 14. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТА ПРАЦІ

  • Види доходів населення

  • Функції та елементи оплати праці

  • Форми та системи оплати праці

  • Державне регулювання оплати праці

  • Особливості оплати праці на зарубіжних підприємствах

  • Тема 15. АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ

  • Звітність та аудит у сфері оплати праці

  • Тема 16. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА її ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин

  • ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ