Методи прогнозування — це сукупність прийомів мислення, способів, які дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних зробити висновки про можливий розвиток економіки у майбутньому. Методи прогнозування, як і самі прогнози, можна класифікувати за різними ознаками.
Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні, експертні (інтуїтивні) і комбіновані.
Фактографічні методи ґрунтуються на достатньому інформаційному матеріалі про об'єкт прогнозування та його минулий розвиток. До них належить група методів екстраполяції і моделювання.
Експертні методи застосовують у випадках, коли інформаційний матеріал, який характеризує розвиток об'єкта у минулому, недостатній. Вони побудовані на інформації, отриманій за оцінками спеціалістів — експертів. До експертних належать методи індивідуальної і колективної експертної оцінки.
Комбіновані методи прогнозування об'єднують експертні і фактографічні методи.
Найпоширенішими серед методів індивідуальної експертної оцінки є метод "інтерв'ю", аналітичний та метод написання сценарію. За методом "інтерв'ю" експерт безпосередньо опитує спеціалістів. Аналітичний метод передбачає всебічний аналіз прогнозованого економічного явища або процесу з підготовкою відповідної доповідної записки. Метод написання сценарію ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого об'єкта за різних умов.
Серед колективних методів експертних оцінок доцільно виділити методи колективної експертної комісії і колективної генерації ідей, метод Дельфі, матричний метод.
Суть методу колективної експертної комісії полягає у тому, що група укладачів прогнозу (робоча група) уточнює головні напрями розвитку об'єкта, будує матрицю, в якій відображені генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, і розробляє питання для експертів.
Експертів опитують з метою отримати відповідь на поставлені питання у вигляді оцінок ймовірного варіанта розвитку подій (найпоширенішою є таблична форма). Питання формують за певною структурно-ієрархічною схемою (від складник до простих, від загальних до окремих). Заповнені експертами таблиці використовують для узагальнень думок з кожного запропонованого питання. Остаточну оцінку визначають як її середнє зважене значення.
Статистичне опрацювання даних колективної експертної оцінки для науково-технічних прогнозів — це сукупність оцінок відносної важливості, поставлених кожним спеціалістом кожному з оцінюваних напрямів досліджень. Оцінки важливості виражають у балах, вони можуть набувати значення від нуля до одиниці, від нуля до десяти, від нуля до сотні.
Введемо позначення вихідних даних:
Під час опрацювання матеріалів оцінки важливості з певного питання зводять у таблицю, рядки якої відповідають напрямам досліджень, а стовпчики — експертам (табл. 8.1).
Таблиця 8.1. Матриця оцінки важливості напрямів
| Напрями досліджень (/) | Експерти (і) | |||||
| 1 | 2 | … | І | … | m | |
| 1 | С11 | С21 | Сi1 | Сm1 | ||
| 2 | С12 | С22 | Сi2 | Сm2 | ||
| ... | ||||||
| … | С1j | С2j | Сіj | Сmj | ||
| … | ||||||
| n | С1n | С2n | Сіn | Сmn | ||
Оцінку відносної важливості ставлять за показниками, які характеризують узагальнену думку експертів, статистичну вагомість показника узгодженості їхніх думок, активність експертів, їхню компетентність з кожного запропонованого питання.
Середнє статистичне значення показника узагальненої думки для i-го напряму М. визначають за формулою
Цей показник обчислюють для кожного напрямку дослідження, він може набувати значення у межах, наприклад, від нуля до ста балів. Нижня межа відповідає випадку, коли всі експерти дали мінімальну оцінку важливості, верхня — максимальну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи і моделі соціально-економічних досліджень“ на сторінці 1. Приємного читання.
