Основними функціями оплати праці є:
• стимулююча, яка полягає у встановлені залежності її розміру від кількості та якості праці кожного окремого працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства;
• соціальна, яка відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва;
• відтворювальна, яка полягає у забезпеченні працівників та їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили.
Упродовж перших років самостійності заробітна плата в Україні підтримувалась державою на соціально низькому рівні. Податкове стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати на неї в розрахунку на одиницю валового національного продукту вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою економікою. Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих результатів трудової діяльності. З одного боку виконавець, бажаючи підвищити рівень оплати, прагне випускати більшу кількість продукту за рахунок його якості, з іншого адміністрація не має змоги підвищити оплату праці персоналу з причини низького попиту на неякісну продукцію. Це все доводить, що в сучасних умовах заробітна плата повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій.
При цьому система оплати праці враховує: основну та додаткову частини, а також заохочувальні і компенсаційні виплати. Основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування та посадових обов'язків) і встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата робітників є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, а також за особливі умови праці та включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Розмір та перелік надбавок і доплат затверджується колективним договором, що є нормативним документом. Більшість з них регламентовані трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві у договірному порядку. В будь-якому випадку прийнята на підприємстві система надбавок і доплат до посадових окладів та тарифних ставок не повинна створювати для працівників гірші умови, ніж передбачені чинним законодавством, галузевою та генеральною угодами. Доплати пов'язані з характеристикою сфери трудової діяльності робітників і мають компенсаційний характер. Основні з них такі:
• за високу інтенсивність праці;
• за роботу в понаднормовий час;
• за суміщення професій (посад), за розширення порівняно з нормою зон обслуговування;
• за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;
• на період освоєння нових норм затрат праці;
• за роботу у вихідні і святкові дні, що є неробочими за графіком;
• за роботу в нічний час;
• за керівництво бригадою, якщо бригадир не звільнений від основної роботи;
• за роз'їзний характер роботи та ін.
Система оплати праці керівників, службовців і фахівців передбачає можливість диференціації оплати праці залежно від показників, що характеризують одиницю управління чи обслуговування, а також особистих якостей працівника. З урахуванням цих вимог будується система посадових окладів. Для забезпечення матеріальної зацікавленості в безупинному вдосконалюванні виробництва і з метою досягнення високих результатів роботи посадові оклади доповнюються системою преміювання, персональними надбавками та доплатами за сумісництво посад. Надбавки пов'язані з якістю конкретного працівника і мають чітко виражений стимулюючий характер.
Основними видами надбавок є:
• за високу професійну майстерність робітника;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції та елементи оплати праці“ на сторінці 1. Приємного читання.
