Блок 1. Формується матриця початкових даних для багатовимірного аналізу, тобто X=(хyj)*m*n , де m — кількісних інтервалів функціонування системи; n — кількість показників. Стовпчиками матриці є тимчасові ряди показників, а рядки матриці відповідають перебуванню вихідних характеристик на певних тимчасових інтервалах індикаторів системи. Завдання початкових даних у вигляді такої матриці дає змогу досліджувати зміну значень показників (вихідних характеристик) у часі.
Блок 2. Визначається список показників, які найбільш істотно впливають на якісні характеристики кожного індикатора. При встановленні попереднього списку показників необхідно керуватися такими міркуваннями:
• кількість показників може бути теоретично необмеженою. Проте для здійснення комплексного аналізу вони повинні бути корисними, внаслідок чого їх кількість практично незначна;
• показники мають охоплювати соціальні та економічні характеристики індикатора;
• статистичні дані за вибраними показниками повинні бути точними, зібраними достатньо просто і дешево;
• показники мають утворювати взаємопов'язані системи, мати велику внутрішню мінливість;
• показники не можуть бути сильно корегованими між собою, оскільки це призводить до багатократного повторення інформації.
Для виключення з попереднього списку неістотних показників, можна скористатися коефіцієнтом (Vj), значення якого визначається за такою формулою:
Якщо значення Vj < 0,1, то показники вважаються квазі-постійними і виключаються з подальшого дослідження. Усі показники, що залишилися після виключення зайвих і квазі-постійних, є рівнозначними. Якщо виникає необхідність підкреслити важливість якого-небудь показника, слід зважити їх за ієрархією.
Це посилює вплив одних показників при одночасному зменшенні впливу інших. Розрахунок коефіцієнтів ієрархії (терезів) показників здійснюється за формулою
Блок 3. Оскільки показники, відібрані в остаточний список, мають різну розмірність, то проводиться їх стандартизація за формулою
Блок 4. Змістом блоку є зіставлення значень вихідних характеристик системи з їх еталонними значеннями. Для одновимірного варіанта (коли оцінка функціонування системи здійснюється за одним показником) порівняння не становить труднощів, оскільки еталон лінійно впорядкований. Для багатовимірного випадку (коли стан системи розглядається як крапка в n-вимірному просторі) необхідно сконструювати еталон. Визначити еталонні значення вихідних характеристик, що формують координати крапки-еталона, досить важко. Тому пропонується такий метод побудови еталона. Всі показники (вихідні характеристики) системи діляться на два класи: стимулятори і дестимулятори. До стимуляторів належать показники, що чинять позитивний, стимулюючий вплив на ефективність їх функціонування, а до дестимуляторів — показники з протилежними властивостями" Серед показників-стимуляторів відбираються максимальні, а серед показників-дестимуляторів — мінімальні значення. Таким чином, еталоном вважатиметься крапка Р0 з координатами Z01,...,Z0j.,...,Z0n, одержаними таким чином:
Блок 5. Здійснюється комплексна кількісна оцінка індикатора, що є синтетичною величиною, "рівнодіючою" на всі показники. Правила отримання комплексної оцінки такі:
1. Визначаються відстані між крапками за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індикатор 1. Забезпечення продуктивної зайнятості“ на сторінці 2. Приємного читання.
