Основна форма й метод роботи МОП укладаються в розробці конвенцій і рекомендацій. Конвенція — це міжнародний акт, що, будучи ратифікованим державою — членом МОП, стає обов'язковим для виконання цією державою. Рекомендації — це орієнтири для держав, які використовуються ними під час розробки соціально-економічної політики, законів, інших заходів у соціально-трудовій сфері.
Важливий напрям роботи МОП і її органів — діяльність із забезпечення повної зайнятості населення, попередження й скорочення безробіття.
Основними цілями МОП у сфері зайнятості є:
• розширення зайнятості шляхом сприяння збалансованому й довгостроковому економічному зростанню;
• зниження рівня бідності за допомогою ефективної зайнятості;
• проведення активної політики на ринку праці;
• досягнення оптимального співвідношення між стабільністю зайнятості й стабільністю заробітної плати, захист найбільш уразливих груп трудящих, таких як жінки, молодь, мігранти.
На рішення завдань зайнятості й безробіття спрямовані такі конвенції й рекомендації МОП: Конвенція № 2 (1919 р.), доповнена Рекомендацією № 1 "Про безробіття й заходи для його попередження"; Конвенція № 122 і Рекомендація № 122 "Про політику у сфері зайнятості" (1968 р.), в яких уперше розроблені положення про активну політику зайнятості і про організацію роботи служб зайнятості населення. Ці положення доповнені Рекомендацією № 169 (1984 р.). Так, у ст. 1 Конвенції № 122 записано: "1.3 метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі й ліквідації безробіття й неповної зайнятості кожний Член Організації проголошує й здійснює активну політику, спрямовану на забезпечення кожному громадянинові України повної, продуктивної й самостійно обраної зайнятості".
Ця політика має на меті забезпечити:
• а) роботою всіх, хто готовий приступити до роботи й шукає роботу;
• б) якомога більшу продуктивність роботи;
• в) наявність права вибору зайнятості й найширших можливостей для кожного працівника одержати підготовку й використовувати свої навички й здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного походження або соціального статусу.
Політика МОП враховує належним способом стадію й рівень економічного розвитку й взаємний зв'язок між цілями у сфері зайнятості й іншими економічними та соціальними цілями. Вона здійснюється за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці. Істотну частину діяльності МОП становить робота щодо професійної підготовки й перепідготовки працівників, їхньої професійної орієнтації й професійної реабілітації для країн — членів МОП. Так, у Рекомендації № 67 "Про професійне навчання" (1937 р.) визначено поняття професійної освіти, сформульовані питання її організації, рекомендовано програми для навчання до початку роботи й у процесі роботи з наймання, складання іспитів, рекомендується також безкоштовне навчання й надання матеріальної допомоги тим, хто навчається. У Рекомендації № 87 "Про професійне орієнтування" (1949 р.) розкрито поняття профорієнтування, показана сутність його застосування, методи проведення для різних категорій населення — школярів і дорослих, принципи керування, показана практика підготовки персоналу для проведення подібної роботи. Інші поняття розкрито у Рекомендації № 117 "Про професійне навчання" (1962 р.), у Конвенції № 142 і Рекомендації № 150 "Про розвиток людських ресурсів" (1976 р.).
Запитання та завдання для самоконтролю
• 1. Які основні функції та завдання МОП?
• 2. Які програми були розроблені МОП для покращання умов функціонування соціально-трудових відносин?
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці та соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин“ на сторінці 1. Приємного читання.
