– o створення передумов для досягнення соціального компромісу;
– o створення умов становлення соціального партнерства як основи демократичного розвитку суспільства;
– o розроблення регламенту інформаційного обміну для органів державної влади і управління;
– o створення реєстру інформаційних ресурсів;
– o закріплення відповідальності посадових осіб, громадян за додержання вимог інформаційної безпеки;
• 3) розроблення механізмів реалізації прав громадян на інформацію загального користування;
• 4) визначення основних положень стратегії держави у сферах:
– o використання засобів масової інформації на засадах досліджень процесів формування суспільної свідомості;
– o удосконалення та розвиток індустрії інформування населення країни;
– o розроблення методів і форм інформаційної політики держави; 5) розроблення методів і засобів оцінювання ефективності систем і засобів інформаційної безпеки та їх сертифікація.
Отже, інформаційна безпека України залежить від вирішення проблем формування суспільної свідомості, процесів виробництва та репродукції інформаційних ресурсів і доступу до них, створення цивілізованого ринку інформаційних продуктів та послуг, реалізації прав громадян на інформацію.
Серед численних проблем гарантування інформаційної безпеки України можна виділити кілька, які найбільше турбують пересічного громадянина - споживача інформації (глядача, читача тощо). Адже близько 35% повідомлень українських ЗМІ стосуються тем насильства, жорстокості, злочинної діяльності тощо. З професійного огляду подій зрозуміло, що для пошуку сенсації, привернення уваги читачів така тематика потрібна, а з огляду на її соціально-виховне значення - ні. Не кращою є ситуація і в царині електронних ЗМІ (телебачення, радіо). Подібна інформація ганьбить людську гідність, особливо негативно впливає на психіку дітей та молоді, спотворює їх світосприйняття, створює негативні настрої в суспільстві.
Наступна проблема українського інформаційного простору - засилля іноземної теле-, радіо -, електронної та друкованої продукції.
Небезпечність такого стану речей полягає в тому, що український інформаційний простір формується здебільшого за рахунок тем і проблем, нагальних для іноземної держави і висвітлюваних з позиції її власних інтересів. А оскільки українські громадяни мають невеликий вибір, особливо серед теле- і радіопрограм, їм просто прищеплюються позиції, які далеко не завжди відповідають дійсності та національним інтересам України. Крім того, зарубіжна інформаційна продукція створює серйозну конкуренцію вітчизняним ЗМІ і заважає їх нормальному розвитку. Останні втрачають прибутки не тільки через зменшення кількості передплатників, покупців, а й через зменшення обсягів реклами, розповсюдження якої їм замовляють.
Ще більш гострою є мовна проблема. З усіх українських періодичних видань лише 20% зареєстровані як україномовні; 65% з них фактично виходять російською мовою. На 90% російськомовним є ефір недержавних радіостанцій та український простір Інтернету. Такий стан речей порушує мовні права громадян, заважає розвитку української мови, не сприяє підвищенню міжнародного іміджу держави.
Вирішення окреслених проблем є справою далеко не одного року. Для цього потрібно також впроваджувати належну послідовну державну політику і залучати значні кошти, зрештою, мають бути певні зміни в суспільній свідомості.
Нині держава вже зробила певні кроки в напрямі гарантування інформаційної безпеки України:
• o законодавчо закріплено норму стосовно обов'язкового не менш ніж 50% наповнення теле- й радіоефіру за рахунок програм вітчизняного виробництва;
• o врегульовано порядок використання мов в Україні.
Тому основний напрям вирішення перелічених проблем - виконання чинного законодавства та посилення контролю за цим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть і поняття інформації, інформаційної безпеки, захисту інформації“ на сторінці 6. Приємного читання.
