Термін "шпигунство" (економічне, промислове, комерційне, науково-технічне) означає активні дії, спрямовані на збирання або розкрадання цінної інформації, закритої для доступу сторонніх осіб.
Відповідно до західної теорії, промислове шпигунство - це добування законним і незаконним шляхом у конкуруючих фірм (монополій, а також партій, фізичних або юридичних осіб, правоохоронних органів і т.ін.) відомостей чи інформації з галузі наукових досліджень, виробництва продукції із застосуванням найбільш перспективної технології, а також персональних даних з метою їх використання в конкурентній боротьбі або навіть у корисливих цілях.
Економічне шпигунство - ширше поняття, яке охоплює і такі його підвиди, як промислове, виробниче, науково-технічне, комерційне шпигунство. Якщо таємницею володіє одна особа, це викликає інтерес до неї іншої особи, для задоволення якого чиняться дії, спрямовані на отримання нею певної матеріальної або іншої вигоди. Особа, що бере участь у подібній діяльності, має загальновідому назву "шпигун". У підприємництві конкурентна боротьба неможлива без отримання інформації. Прагнення отримати відомості в умовах закритого до них доступу законним шляхом неминуче породжує недобросовісну конкуренцію, тобто об'єктивну потребу шпигувати за конкурентом. Без володіння інформацією про дії конкурента, передбачуваний попит на продукцію, перспективні наукові розробки важко, а деколи і неможливо бути конкурентоздатним. Виникають дві тісно пов'язаних обставини:
• а) підприємець змушений виступати як захисник своїх таємниць (цінної інформації);
• б) підприємець змушений з метою конкуренції здобувати (красти, купувати) чужі секрети, що захищаються. Те, що не захищається, особливої цінності не має.
Виникає запитання "як розглядати промислове (комерційне) шпигунство з позицій чинного законодавства?". У зарубіжній літературі про промислове шпигунство наголошується, що ця діяльність зовсім не вважається злочинною і не є підставою для кримінальної відповідальності. Якщо в процесі розкрадання секретної інформації підприємству, установі або працівникам завдано збитку, то кримінальному покаранню винна особа підлягає саме за останнє діяння, а не за сам факт розкрадання цінних відомостей. Загалом такий підхід є правильним, оскільки сам підприємець не зацікавлений у тому, що коли він здійснюватиме розкрадання інформаційних матеріалів (а займатися цим він змушений через ринкову діяльність), то перебуватиме під загрозою застосування до нього кримінального покарання. Здебільшого значно легше звернути увагу на охорону своїх таємниць, ніж вдаватися до кримінально-правового захисту.
Розглянемо детальніше ознаки промислового шпигунства. До них належать:
• o суб'єкт (хто може займатися певним видом діяльності);
• o предмет (на що посягає промислове та інше шпигунство);
• o спосіб, засіб дії, за допомогою яких здійснюється оволодіння закритими відомостями;
• o адресат (хто виступає замовником).
Суб'єктами промислового (комерційного) шпигунства можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, що належать і не належать до працівників промислових підприємств, установ, фірм. Виконавцем шпигунства можуть виступати безпосередньо підприємець, працівники власної служби безпеки, приватних детективних розшукових фірм або окремі особи, що працюють у приватному порядку. Пошук промислової, комерційної інформації і оволодіння нею здійснюють в одних випадках за завданням замовника, а в інших - за власною ініціативою для подальшої її продажу зацікавленим особам.
Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в приватних службах безпеки, які спеціалізуються на розкраданні чужих таємниць, є значна за чисельністю клієнтура замовників і покупців. Наприклад, у Великій Британії одне з приватних розшукових агентств, разом із розслідуванням фактів про промислове шпигунство, гарантуванням безпеки підприємств і фірм, займається також добуванням (розкраданням) інформації про конкурентні приватні підприємства. Подібні фірми не прагнуть особливо конспірувати, приховувати свою діяльність, їх координати є у спеціальних довідниках. Нині в країнах ринкової економіки діють сотні й тисячі агентств та десятки тисяч промислових шпигунів.
Такі агентства починають утворюватися і діяти також на території України. Проте різкого зростання кількості таких служб слід очікувати тільки в умовах ринково-конкурентної економіки, що сформувалася аналогічно до західних країн.
З цілком зрозумілих причин видати секрети можуть і працівники фірми. Якщо особам, що не працюють на підприємстві, потрібно долати фізичні й технічні перешкоди для проникнення до таємниць, то працівники фірми можуть і не докладати подібних зусиль. Таємною інформацією вони вже володіють або мають можливість зібрати її. Мотивацією таких дій можуть бути користь, помста тощо. Тому при формуванні колективу працівників необхідно враховувати, кому з них можна довіряти свої таємниці, а кому не варто. Вирішують це питання самі підприємці. Так, працівники загальновідомого "Анта" на сторінках газет досить детально діляться інформацією про те, як вони займалися внутрішньою безпекою свого кооперативу. Спочатку приймали на роботу тільки тих, кого знали особисто і могли їм довіряти. Розширення штату працівників збільшувало небезпеку просочування інформації. Тому керівництво "Анта" ухвалює рішення про створення спеціального підрозділу - департаменту з перевірки людей, що поступали до них на роботу. На кандидатів заводили досьє, в яких концентрували результати їх вивчення і перевірок.
Наступною ознакою шпигунства є предмет посягання, тобто інформація, яка є цінною для її володаря і закрита для сторонніх осіб. Носії такої інформації найрізноманітніші: документи, креслення, схеми, патенти, дискети, касети, в яких містяться дані наукових досліджень, бухгалтерські матеріали, контракти, плани й рішення керівництва фірм. Предметом промислового шпигунства може бути інформація не тільки фірм, а й державних підприємств і установ.
Певні труднощі виникають при визначенні промислової таємниці підприємств, фірм, компаній зі змішаним капіталом. Наприклад, приватний і державний капітал; державний та іноземний приватний капітал; вітчизняний та іноземний приватний капітал. Неминуче зіткнення інтересів вітчизняного й іноземного власника як між собою, так і з державою. В останньому випадку необхідно враховувати наявність державної (військової) таємниці, службової таємниці, інших відомостей, визначених кримінальним законодавством, а також промислову таємницю. Відомості, що становлять державні секрети, перелічені у спеціальних нормативних актах, затверджених урядом держави. На їх підставі видаються відомчі акти, що визначають види таємниць, які підлягають охороні. Промислова ж таємниця може бути введена в переліки державних таємниць, а може і не належати до них. Посягання на секрети державних підприємств і установ переслідується кримінальним законом, тоді як підприємницькі секрети кримінальним законом не захищені.
Наступною ознакою промислового шпигунства є спосіб його здійснення. Дії із заволодіння інформацією чиняться таємно від оточення, шляхом її розкрадання, збирання, купівлі, видачі. Не є винятком і знищення, спотворення або саботаж щодо використання інформації. Мета цього - не дати власникові можливості використовувати її для отримання вигоди, бути конкурентоспроможним.
До засобів отримання таємниць належать різні технічні системи. Якщо в Україні основними власниками розвідувальних технічних засобів є спеціальні державні органи (служби), то на Заході вони перебувають у користуванні приватних осіб. Це дає змогу підприємцям широко використовувати засоби електронної розвідки для отримання необхідної інформації, зняття її з телефонних переговорів, ЕОМ, приміщень, де ведуться секретні переговори, і т. ін. Застосування цих та інших засобів залежить від інформації, яку має намір отримати суб'єкт. Один вид інформації може бути викрадений, інший - прослуханий, третій - сфотографований (або зроблені зарисовки), четвертий - записаний на магнітофон, п'ятий - знятий кінокамерою і т.д. Іноді використовують комплекс спеціальних заходів для її отримання. Залежно від виду отримання інформації вживають відповідних заходів захисту. Наприклад, існують прилади, за допомогою яких можна з відстані до 500 м лазерним променем знімати розмовну інформацію за рахунок вібрації шибок. У відповідь для запобігання просочуванню інформації у такий спосіб німецька фірма "Сіменс" почала випуск спеціальних віконних рам, що ослабляють на 110 дБ проникнення електромагнітних випромінювань у певних діапазонах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шпигунство як спосіб добування інформації, що становить комерційну таємницю“ на сторінці 1. Приємного читання.
