Адресатами (замовниками) отримання промислової (комерційної) інформації виступають підприємці малого і великого бізнесу, керівники державних підприємств, а також уряди іноземних держав. Захист таємниць промислових і комерційних фірм і проникнення в них є двома сторонами однієї медалі. До них однаковою мірою виявляють цікавість як приватні особи, так і працівники державних служб.
Один із керівників американської розвідки, виступаючи в 2000 р. у національному прес-клубі, заявив, що економічна потужність є ключем до панування і влади у всьому світі. У доповіді цього керівника, виголошеній в американському університеті, прозвучало, що "у майбутньому ми станемо свідками різкого зростання напруженості в міжнародних економічних відносинах. Об'єктивна інформація про економіку іноземних держав стане практично важливою, і розвідка зобов'язана її здобувати". За кордоном вважають, що не менш важливе завдання лягає на плечі контррозвідувальних підрозділів, які зобов'язані припиняти будь-які спроби іноземних спецслужб здійснювати політичне, промислове та економічне шпигунство проти США.
У наших періодичних виданнях також з'являються дані про те, що вітчизняна розвідка перенацілює свої зусилля на збирання торговельно-економічної інформації.
Як бачимо, новим пріоритетом у сучасних умовах для розвідувальних і контррозвідувальних служб стають відомості економічного характеру. Тому напрошується висновок про те, що зацікавленість певними видами приватної і державної економічної інформації на території України (враховуючи діяльність наших фірм і за кордоном) виявлятимуть не тільки приватні служби безпеки, а й іноземні спецслужби. До того ж, прямий захист підприємницьких структур не належить до функцій контррозвідувальних служб. Західні фірми витрачають на захист своєї інформації 15 % своїх доходів. У нас вести мову про такий захист рано. Разом із тим наш підприємець не прагне в разі потреби звертатися до державних правоохоронних органів.
Посягання на приватну інформацію можуть бути з боку суб'єктів приватного підприємництва і спецслужб іноземної держави, наприклад:
1. Проникненню до приватних таємниць фірми, підприємства конкуруючої приватної фірми (працівники приватного детективного агентства, власної розвідувальної служби) запобігають власними силами безпеки і технічними засобами. Особа, затримана в приміщенні (будівлі), може бути притягнута до кримінальної відповідальності за безпосередньо заподіяний збиток: розбій, умисне або необережне знищення чи пошкодження особистого майна громадян або як посягання проти власності об'єднань і організацій, злочин проти життя і здоров'я особи.
Промисловим (комерційним) секретом можна заволодіти також за допомогою підкупу працівників конкуруючої фірми, їх шантажу, погроз тощо. Якщо з'ясується, що витік інформації стався з вини свого ж працівника, то підприємець зможе тільки звільнити його, щоб запобігти витоку інформації в майбутньому. У таких випадках для підприємця важливіше запобігти просочуванню інформації, створивши надійний її захист, ніж витрачати сили й кошти на пошук шпигуна, що викрав секретні матеріали.
• 2. Приватна особа робить замах на інформацію підприємства змішаного типу (вітчизняний та іноземний капітал) на користь вітчизняного підприємства. У її діях немає складу злочину, за винятком випадків, коли в процесі розкрадання здійснено інший злочин (вбивство або нанесення тілесних ушкоджень охоронцеві чи іншим особам, знищення або пошкодження майна і т.п.).
• 3. Приватна особа діє на користь іноземної приватної або державної фірми, філії якої діють як на території власної держави, так і за кордоном, проти вітчизняних приватних і державних підприємницьких структур.
При посяганні на промислову (комерційну) інформацію приватного підприємства ознак складу злочину немає. Деяка зовнішня схожість такої діяльності, що пов'язана з отриманням інформації, має ознаки складу передачі іноземним організаціям відомостей, що становлять службову таємницю. Проте службова таємниця визначається нормативними актами тільки для державних підприємств.
Комерційна інформація про інші підприємства в обсязі 90-95% може бути отримана легально, а решта, як правило, найбільш цінна і ретельно охороняється. Добувають її промисловим шпигунством такими властивими йому методами, як викрадення документів і зразків нової продукції, шантаж, підкуп працівників конкуруючої фірми, підслуховування розмов, фотографування й оптичне спостереження, несанкціоноване підключення до систем зв'язку та обчислювальних мереж, засилання і вербування агентів і навіть фізична ліквідація конкурентів або їх підприємств.
Одночасно з розвитком промислового шпигунства постійно вдосконалюються засоби захисту таємниць підприємців. Наприклад, у промислово розвинених країнах останніми роками постійно нарощуються обсяги виробництва спеціальних технічних засобів захисту входу в службові приміщення. Для цього використовують такі нововведення, як системи кодованих карток, біометричні системи, що реагують на голос, підпис, відбитки пальців, візерунки кровоносних судин, сітківку ока.
Найбільш доступними легальними джерелами отримання інформації є:
• o усні виступи працівників підприємства на різних конференціях, семінарах та ін.;
• o відкриті публікації підприємства та його окремих працівників;
• експонати різних ярмарків, виставок і презентацій;
• o дані товарних і фондових бірж;
• o оголошення про наявні вакансії, конкурси на заміщення посад та ін.
Систематизація й аналіз такої інформації пов'язані з великими витратами матеріальних і трудових ресурсів. Іноді цим займаються спеціально створені служби, оскільки обсяги інформації великі, а її достовірність іноді викликає сумнів.
У промислово розвинених країнах (наприклад, у США) відповідні державні органи мають спеціальні посередницькі служби, що надають клієнтам деякі види комерційної інформації про підприємства, котрі їх цікавлять, та організації. У нашій країні законодавчо визначено, що підприємство надає державним органам інформацію, необхідну для оподаткування і ведення загальнодержавної системи збирання та оброблення економічної інформації. Підприємства також публікують дані про свою діяльність, зокрема річні баланси. Водночас підприємство має право не надавати інформацію, що містить комерційну таємницю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шпигунство як спосіб добування інформації, що становить комерційну таємницю“ на сторінці 2. Приємного читання.
