• o Підтримуйте дружні взаємини із сусідами, особливо з немолодими. Саме пенсіонери (особливо жінки) проводять цілі дні на лавках біля будинку, можуть першими вас попередити про підозрілих осіб, про те, що хтось цікавиться вами або вашою машиною, вашими дітьми, намагався проникнути у квартиру і т. ін.
• o Обговоріть із членами сім'ї, що вони повинні робити у випадку, якщо вас або когось із них викрадуть. Зробіть необхідні фінансові та інші розпорядження на цей випадок, вкажіть номери телефонів, з якими треба дзвонити, взагалі розробіть свій "кризовий план". Якщо біду очікуєш, то від неї менше шкоди, ніж коли вона приходить неочікувано.
Викрадення бізнесмена або членів його сім'ї з метою викупу є одним з поширених видів кримінальних злочинів. Крім того, стати заручником можна випадково, наприклад під час пограбування банку, магазину, квартири, заміського котеджу або при захопленні людей терористами.
Заручник-це людина, яка перебуває "в полоні" у злочинців. Сказане не означає, що він взагалі позбавлений можливості боротися за благополучний вихід із тієї ситуації, в якій опинився. Навпаки, від його поведінки залежить багато що. Вибір правильної лінії поведінки вимагає наявності відповідних знань, якими повинні володіти як сам бізнесмен, так і всі члени його сім'ї.
Класична схема викрадення є такою: планування, підготовка, захоплення, укриття заручника, спілкування й допити, ведення переговорів, отримання викупу, звільнення або вбивство жертви.
На етапі планування злочинці намічають об'єкт для викрадення, суму передбачуваного викупу, учасників операції, відповідні місця викрадення, ведення переговорів, отримання викупу.
Найважливішими моментами етапу планування є: вибір відповідної жертви та визначення суми викупу.
Найбільший викуп нашого часу становив $60 млн. Він був сплачений злочинцям у 1975 р. в Аргентині за звільнення двох братів Борн. Найбільший із відомих викупів у Росії був сплачений банді Яшиянця (5 осіб), яка захопила у грудні 1989 р. 30 школярів разом із вчителькою, - $3 млн.
Не завжди викрадення в бізнесі пов'язане з викупом. Іноді таким способом намагаються отримати якусь важливу інформацію, змусити бізнесмена піти на небажану для нього співпрацю, відмовитися від реалізації намічених планів тощо.
Превентивні заходи захисту бізнесмена на цьому етапі полягають у здійсненні комплексу загальних заходів безпеки. Особливе значення серед них мають замовчування інформації про свій добробут, маскування та дезінформація, наявність особистої охорони, проведення оперативної роботи з виявлення потенційних нальотчиків.
На етапі підготовки злочинці приділяють велику увагу детальному вивченню способу життя наміченої ними жертви (і всіх членів її сім'ї), ваті місця, де вона найчастіше буває, на ті заходи безпеки, яких вживає. Вони ретельно вивчають місцевості, уточнюють маршрути руху між будинком і роботою, іншими місцями, які відвідує бізнесмен, з'ясовують розташування приміщень у квартирі чи офісі, сектори огляду з вікон і т.ін. Так, напередодні викрадення одного московського бізнесмена він виявив, що протягом кількох днів по дорозі на роботу його обганяла одна й та сама іномарка, яка довго була на стоянці біля його офісу. Люди звідти не виходили, залишаючись на своїх місцях. Бізнесмен не надав значення побаченому, а служби безпеки у нього не було.
Вивчають злочинці і близьких друзів, ділових партнерів наближених співробітників бізнесмена. Це роблять для визначення тих осіб, які можуть виявитися корисними при веденні переговорів. Уточнюють їх імена і прізвища, адреси помешкань, квартирні телефони та реєстраційні номери особистих автомобілів, зовнішні прикмети для швидкого й точного розпізнавання.
Заходи захисту на цьому етапі аналогічні до попередніх, з тією лише особливістю, що ще більше значення має оперативна робота служби безпеки. За наявності кваліфікованих працівнику у її штаті вони обов'язково викриють стеження, підвищену увагу до бізнесмена, його сім'ї й фірми. На те вони й професіонали.
Захоплення є центральною частиною операції. Аналіз подібних акцій, що траплялися на заході, показав, що 90% всіх викрадень бізнесменів відбувається у той момент, коли жертва перебуває по дорозі на роботу або з роботи, недалеко від квартири чи офісу. Інакше кажучи, для захоплення зазвичай обирають таке місце, де неможливо змінити маршрут руху, навіть якщо вдається міняти час приїзду та від'їзду.
За розповідями колишніх жертв і учасників, типова акція із захоплення здійснюється так. Один із злочинців повідомляє по радіо або телефону про те, що об'єкт покинув місце роботи (або квартиру), інший - про те, що автомобіль об'єкта наближається до наміченого пункту. Тут вулицю блокують, спеціально влаштувавши автомобільний інцидент, або перекривають автофургоном (вантажівкою), що "раптово" зламався.
Захоплення проводять у момент, коли автомобіль об'єкта зупиняється біля штучно створеної перешкоди. Тут починає діяти група захоплення, яка може ховатися в автомобілі, що їде за машиною об'єкта, маскуватися серед пішоходів або ж перебувати в автофургоні, що блокував вулицю. На відкритих дорогах, за містом злочинці можуть маскуватися під працівників ДАІ, дорожніх робітників та ін. Якщо є охорона,її розстрілюють, нейтралізують електрошокерами, виводять з ладу газовою зброєю. Незалежно від того, на якому автомобілі відвезли жертву з місця події (її власному чи на машині злочинців), через кілька кілометрів транспортний засіб міняють на інший.
Викрадення з будинку - складніша операція, оскільки пов'язана з проникненням у квартиру. Для цього злочинці зазвичай маскуються під працівників комунальних, побутових, ремонтних служб, телеграфу, міліціонерів. Ще важчим вважається викрадення із внутрішніх приміщень офісу, особливо якщо там є охорона, передбачені блокування дверей, сигналізація.
Як показує практика, захоплення часто проводиться тоді, коли об'єкт виходить з під'їзду будинку (офісу), прямуючи до свого автомобіля, або. навпаки, виходить із автомобіля і прямує додому (в офіс).
Організовуючи операції із захоплення, злочинці намагаються використовувати в своїх інтересах стійкі звички поведінки об'єкта викрадення. Наприклад, один із петербурзьких бізнесменів, викрадений з метою викупу, обідньої пори разом зі своєю секретаркою відвідував один і той самий ресторан, розташований недалеко від офісу. Удвох їх і викрали. Інший об'єкт мав звичку довго затримуватися на роботі увечері, а потім покидати будівлю через запасний вихід, що вів у тихий провулок. Цим скористалися злочинці, вони зуміли схопити його і відвезти так, щоб ніхто не помітив. Бувають випадки захоплення бізнесменів, котрі мали звичку щодня рано вранці робити фіззарядку на спортивному майданчику сусідньої школи. Там їх і брали прямо у спортивному костюмі і кросівках.
Крім звичок своїх жертв, злочинці використовують будь-які обставини, котрі допомагають їм виграти час та відтягнути момент виявлення факту викрадення. Наприклад, у Москві був випадок, коли дружина бізнесмена пішла з дому разом із донькою по магазинах, а він попередив її, що після роботи має намір відвідати спортивний зал. Телефон прослуховувався. Тому у спортивному клубі ніхто не звернув уваги на його відсутність, а вдома спохватилися тільки через три години. Цього часу злочинцям вистачило, аби надійно сховати свою жертву.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи протидії рекету, замахам, захопленню заручників. Правила поведінки особи під час її захоплення як заручника“ на сторінці 4. Приємного читання.
