– o корисливі мотиви окремих керівників;
– o невдоволеність трудового колективу командою управління. Вивчають історію формування команди управління і баланс інтересів, що склався, причини, що спонукали того чи іншого керівника підтримувати те або те угруповання в керівництві.
Розпалювання суперечностей зумовлене поглибленням і доведенням до "кішіння" наявних відмінностей між різними соціальними групами і виробничими кланами на підприємстві. При цьому використовують невдоволення людей чинним керівником та його командою управління, Їх невдоволеність своїм становищем на підприємстві (заробітна плата, розподіл соціальних пільг тощо), а також спеціально організованим гонінням, утисками і провокаціями. В результаті формується своєрідна "п'ята колона", тобто категорія осіб, вороже налаштована щодо керівництва підприємства і готова допомагати опонентам. Створюються умови для переходу найбільш перспективних кадрів до стану опонентів. Мета цих заходів - поглибити наявні суперечності до критичного рівня і таким чином максимально знизити здатність до опору захопленню підприємства. Увагу працівників підприємства привертають до фактів корупції й казнокрадства серед вищої і середньої ланок менеджменту, їх нездатності ефективно керувати підприємством. Така пропаганда має викликати у працівників відчуття меншовартості, невдоволеності привілейованим становищем вищих менеджерів, їх зверхнім ставленням до підлеглих. Це, у свою чергу, знижує їх готовність організовано виступити на захист чинної команди управління.
• 2. Проникнення - вербування агентури впливу в команді управління.
• 3. Дискредитація керівництва і провідних працівників підприємство (дискредитація керівництва господарюючого суб'єкта є ефективною тільки тоді, коли його популярність і авторитет знизилися. Інакше реакція на подібні акції може бути прямо протилежною. Найбільш пропагандистськими є матеріали, що не містять прямих образ на адресу керівництва, оскільки об'єкти дії можуть сприйняти ці образи як особисті.)
• 4. Втручання - координування та організовані зусилля, спрямовані на ускладнення діяльності команди управління, тим самим знижуючи прибуток підприємства і збільшуючи його витрати.
• 5. Інформаційно-психологічна дія (промивання мізків) - широка пропагандистська кампанія з метою формування негативної думки про підприємство та його керівників. Це замовлені газетні статті, теле- й радіопередачі про критичне становище на підприємстві, розраховані на широку аудиторію, які дуже ефективно формують негативну громадську думку про підприємство і його керівників. Одночасно формується позитивне ставлення працівників підприємства, місцевої влади і населення до опонентів чинної команди управління. Основна мета цих дій - сформувати у якомога ширших колах настанови на позитивне сприйняття своїх намірів щодо підприємства.
• 6. Систематичне поширення чуток, особливо правдоподібних. Чутки - це специфічний вид інформації, що виникає спонтанно через інформаційний вакуум серед певних верств населення або спеціально кимось поширюваний для впливу на громадську свідомість.
Часто для створення у громадськості несприятливого враження про підприємство, використовують лжесвідків певної події на цьому господарюючому суб'єкті. Чутки як метод активної дії найбільш небезпечні у критичні для підприємства моменти, особливо коли правду про реальний стан справ з'ясувати досить складно, тому громадське думка стає дуже сприйнятливою до будь-якої новини.
Поширення компрометуючих чуток з метою підриву авторитету керівництва господарюючих суб'єктів є достатньо складною технологією дії, що полягає у формуванні й поширенні єдиного за своєю спрямованістю блоку чуток, який зазвичай охоплює інформацію, що ганьбить об'єкт дискредитації і/або "прославляє", "захищає"і "співчуває":
• 1. Чутки, що "компрометують " - про конкретні факти корупції, зв'язки з кримінальними структурами, протекціоністську кадрову політику. Всі звинувачення мають відповідати дійсності.
• 2. "Прославляючі" чутки - "уміле" управління підприємством (за час керівництва цієї команди скорочено близько 70% працівників підприємства, а ті 30%, що залишилися, мають дякувати за це керівництво).
• 3. "Захисні" чутки (підприємство тривалий час було збитковим, оскільки його директор просто не зміг зорієнтуватися в ринковій економіці).
• 4. "Співчуваючі" чутки (нові акціонери хочуть притягти до відповідальності за розкрадання на підприємстві, але команда управління дуже слабка, щоб навести тут порядок).
Інсинуації, натяки й викриття - типовий набір інформаційної війни, до якого вдається супротивник. Його прагнення зводиться до підриву довіри до доказів опонента. При цьому використовують різні викривальні характеристики, плітки, недобросовісну інформацію, сенсаційні викриття. У викриттях наголос робиться на принципі: "чим неймовірніше, тим правдоподібніше". За такої методики акцент свідомо ставиться на неймовірності інформації, по-перше, тому, що саме така інформація викликає відчуття шоку, остраху, і, по-друге, неймовірну правдоподібність так само важко спростувати, як і підтвердити.
Ці докази ґрунтуються на різних чутках, які є формою альтернативного розповсюдження інформації. Після цього протидія чуткам, їх спростування, пояснення, вичерпна інформація, подана з деяким запізненням, лише сприятимуть реанімації чуток, бо всі зазначені засоби зорієнтовані на усунення однієї із складових формули двозначності. Але чим з більшим завзяттям усувається двозначність, тим більше уваги привертає сам факт, тобто компенсаторним буде другий співмножник - критерій важливості події.
Тому усунення чуток полягає в усуненні двозначності. Повна (і своєчасна недвозначна) інформація про подію перетворює другий співмножник на величину, яка близька або дорівнює нулеві. Це робить функцію від утворення двох співмножників надто мізерною. Тобто чуток не буде, якщо не буде приводу для них.
Система безпеки підприємства, що складається з відділів режиму й охорони, не в змозі впоратися з навислою загрозою. Директор підприємства змушений спиратися на підрозділ безпеки фірми-акціонера В. Відсутність системи економічної контррозвідки поставила директора в залежне становите від одного з акціонерів, а також вилилася в круглу суму непередбачених витрат на скупівлю акцій, заходи інформаційної протидії, штрафи антимонопольному комітету і федеральній комісії з цінних паперів, а також завдала істотного морального збитку іміджу і престижу підприємства.
Приклад 2.
На підприємство, що зазнає труднощів, призначено зовнішнього керівника. Перевірка його особи, яку провела служба безпеки одного з кредиторів підприємства, засвідчила, що:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека підприємств, організацій та установ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контррозвідувальний підрозділ“ на сторінці 7. Приємного читання.
