Вислів "промислова власність" досить умовний, оскільки безпосередньо в промисловості застосовують в основному винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які, на відміну від сфери матеріального виробництва (товари, промислова продукція), об'єктивуються в описах, розрахунках, кресленнях, що можуть бути тиражовані та передані в промислове виробництво. Знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів, що належать до об'єктів промислової власності, становлять інтерес передусім для комерційних цілей. Термін "промислова власність" використовують тому, що винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо оцінюються передусім з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.
Право на об'єкти промислової власності регулює майнові, а також пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, що також, як і твори науки, літератури та мистецтва, є результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Але якщо у творах науки, літератури та мистецтва основна цінність і предмет правової охорони — їх художня форма і мова, які відображають їхню оригінальність, то в об'єктах патентного права цінність становить сам зміст тих рішень, які відшукані авторами. На відміну від форми авторського твору, яка фактично неповторна і може бути лише запозичена, рішення як продукт, спосіб або зовнішній вигляд виробу може бути розроблено незалежно від його першого творця й іншими способами. До основних принципів патентного права належать:
• надання охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнані патентоспроможними винаходами, корисними моделями і промисловими зразками;
Дотримання формальностей, пов'язаних з офіційним визначенням патентоспроможності розробки, є обов'язковою умовою охорони. До них належать надання охорони тільки тим розробкам, які володіють новизною, необхідність розкриття суті рішення як умова надання охорони, об'єктивна повторюваність тих рішень, які охороняються патентним правом, тощо.
На державне визнання і охорону своїх прав можуть претендувати тільки ті заявники, які першими подали правильно оформлену заявку на видавання патенту;
• визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта;
Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином вводити в обіг запатентований об'єкт промислової власності. На всіх інших осіб покладається пасивний обов'язок стримуватися від порушення прав власника патенту. Будь-яке несанкціоноване договором або законом вторгнення у виняткову сферу власника патенту повинно припинятися, а на порушника накладатися передбачені законом санкції;
• надання охорони передусім справжнім авторам винаходів, корисних моделей і промислових зразків;
У разі подання заявки на видачу патенту особою, яка не є автором об'єкта промислової власності, ця особа повинна подати докази, які підтверджують її право на подання заявки. Саме справжнім авторам надається можливість отримати патент і стати власником патенту. Якщо згідно із законом право на отримання патенту має інша особа (наприклад, роботодавець автора), закон гарантує отримання авторами винагороди, пропорційної економічній цінності відповідного об'єкта, або іншій вигоді, отриманій роботодавцем від його використання. При цьому за авторами у всіх випадках визнаються особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності, які є безстроковими і невідчужуваними;
• дотримання розумного балансу інтересів власника патенту та інтересів суспільства;
Зважений баланс інтересів патентовласників і суспільства відображають вилучення із сфери патентної монополії, продиктовані спільними потребами (разове виготовлення ліків в аптеках за рецептами лікаря, проведення наукового експерименту тощо).
Важливим елементом ринкової економіки є індивідуалізація підприємців, а також виробленої ними продукції, виконання робіт і послуг (знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо). Причому охорона інтересів власників виняткових прав на ці об'єкти заснована на дещо інших принципах, ніж охорона прав власників патентів. Законодавство не розглядає названі об'єкти як результати творчої діяльності і не визнає за їх конкретними авторами якихось особливих прав.
Знак для товарів і послуг, яким маркуються товари, що виробляються, і послуги, що надаються, і який є візитною карткою підприємства, зобов'язує підприємство дорожити своєю репутацією і постійно дбати про підвищення якості продукції, що випускається, оскільки поряд з відмітною функцією товарний знак формує у споживачів певне уявлення про якість продукції, що придбавається. Оскільки знак для товарів і послуг сприяє просуванню на ринок товарів, що маркуються ним, однією з його важливих функцій є реклама виробів, що випускаються. Він є активною сполучною ланкою між виготівником і споживачем. І, нарешті, знак для товарів і послуг застосовується для захисту продукції, що випускається, від недобросовісної конкуренції на ринку.
Аналогічні функції виконує і географічна вказівка походження товару. Позначення товару географічною вказівкою місця його походження слугує гарантією наявності в товарі особливих неповторних властивостей, зумовлених місцем його виробництва.
Фірмове найменування, що є комерційним ім'ям підприємця, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Фірмове найменування, що стало популярним у споживачів і користується довірою у ділових партнерів, приносить підприємцеві заслужену повагу в суспільстві і визнання його заслуг.
Названі складові — авторське право і суміжні права, а також промислова власність не вичерпують собою всього змісту поняття "інтелектуальна власність". Крім традиційних об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, як, наприклад, сорти рослин, топографи інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау) тощо. їх відносять до нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, оскільки вони є, як правило, результатами творчої діяльності людини.
Державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема авторського і патентного права, здійснюється державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, які є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності. Державні інспектори з питань інтелектуальної власності наділені правом перевіряти у суб'єктів господарювання наявність дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження чи використання. Документом, яким оформляється перевірка, є акт перевірки. У випадку виявлення адміністративного порушення інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення за такими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення: ст. 51-2 — порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності; ст. 164-9 — незаконне поширення примірників аудіовізуальних творів та фонограм; ст. 164 — порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання та сировини для їх виробництва.
У випадку виявлення ознак відповідного злочину (ст. 203-1 Кримінального кодексу України) інспектор може звертатися із заявою до міліції про порушення кримінальної справи.
Крім зазначених актів, інспектор має право складати такі документи: акт про відмову виробника, експортера, імпортера дисків у допущенні інспектора до проведення перевірки, направляти заяву до міліції про виявлення ознак злочину, а також надсилати звернення до суду про розгляд справи про адміністративне порушення.
Спеціальним органом, завданням якого є виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності, є Державна служба боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до пп. 6 п. 4 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510, відповідні підрозділи цієї служби проводять у встановленому порядку оперативно-розшукові заходи, у тому числі пов'язані з установленням фактів порушення прав інтелектуальної власності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захист прав інтелектуальної власності в системі економічної безпеки держави“ на сторінці 4. Приємного читання.
