Розділ «2.4. Економічні виміри глобальних енергетичних ресурсів»

Забезпечують потреби економіки європейських країн у природному газі шляхи поставок зрідженого газу. Нині до Європи він надходить із країн Близького Сходу, Нігерії, Тринідаду і Тобаго. Поставки зрідженого газу можуть бути нарощені шляхом залучення ресурсів країн Південно-Східної Азії, Океанії, Північної Америки. Перспективними постачальниками цього палива є країни Північної Африки. Так, у Нігерії, Лівії, Алжирі та Єгипті сконцентровано приблизно 6,5% світових запасів газу.

Традиційною є залежність Євросоюзу від імпортної нафти, що визначає потребу в нових постачальниках і альтернативних способах її заміщення. Якщо обсяг світового видобутку нафти становить 3,5 млрд т на рік, із яких 2,0 млрд т (60%) є предметом експорту-імпорту, то імпорт у країни Європи - 26% загальносвітового імпорту нафти, тобто 0,52 млрд т. Структура європейського імпорту нафти є такою:

- 38% (200 млн т/рік) - з Близького Сходу;

- 28% (147 млн т/рік) - з Росії, Казахстану, Азербайджану;

- 24% (130 млн т/рік) - з Африки;

-10% (53 млн т/рік) - з інших джерел.

Така структура поставок задовольняє потенційні потреби Європи, однак у країнах ЄС спостерігається зростання попиту на нафту, що може призвести до дефіциту цього продукту на європейському ринку вже через 15 років.

Країни Центральної Європи володіють незначними запасами енергоносіїв. Румунія має найбільші обсяги розвіданих запасів газу, невеликі поклади їх розташовані також на територіях Польщі й Угорщини. Економіка центральноєвропейських країн, як і країн Західної Європи, значною мірою залежить від поставок російського газу. Однак якщо Західноєвропейський регіон характеризується лише частковою залежністю, то потреби у газі Центральної Європи майже повністю забезпечує Росія.

Аналогічною є ситуація з поставками нафти до Центральної Європи - простежується тенденція залежності від імпорту з Росії. Вугіллям країни Центральноєвропейського регіону забезпечені краще, ніж нафтою і природним газом. За обсягами виробництва енергетичного вугілля першість належить Польщі та Чехії.

Україна володіє певними обсягами енергоносіїв, однак забезпеченість окремими їх видами не достатня. Як і решта центральноєвропейських країн, Україна характеризується високою залежністю від імпорту нафти і газу. Так, поточні розвідані запаси нафти і газу в Україні залишаються відносно високими (нафта з конденсатом - 222,9 млн т, газ - 1220,0 млрд куб. м), однак важко видобувними. Наявні певні обсяги енергетичного вугілля, а поклади вугілля в Україні оцінюють приблизно у 300 млрд т.

Спостерігається посилення залежності світової спільноти від постачальників. Очікується, що у 2030р. ОЕСР імпортуватиме 65% від своїх потреб у нафті порівняно із сучасним показником у 56%. Додатковий імпорт надходити ме із Близького Сходу морським шляхом. Концентрація виробництва нафти у малій групі країн з великими резервами (переважно учасників ОПЕК із Близького Сходу і Росії) спричинить посилення їх домінуючої позиції на ринку та можливості диктувати ціни. Послаблення залежності від конкретних постачальників енергоносіїв може бути реалізоване шляхом диверсифікації джерел їх поставки, реалізації програм енергозбереження, використання альтернативних джерел енергії.