Розділ «1.5. Сучасний геоекономічний світ і нова відповідальність»

Геоекономіка надає змогу в боротьбі залишатися переможцями усім учасникам світового процесу на відміну від геополітики, де має бути переможений. Геоекономіка фрагментує простір з урахуванням цілей та інтересів різних країн, сторін, економічних та політичних систем.

Формування геоекономіки - об'єктивний процес, проте він залежить від умов цивілізаційного розвитку. Під їх впливом геоекономіка набуває специфічних ознак, які, однак, не змінюють її основу. Так виникають протиріччя та відмінності у функціонуванні геоекономічних моделей, створених за різних цивілізацій. Водночас геоекономіка має здатність поглинати цивілізаційні відмінності Розвиток зв'язків геоекономіки з такими сферами, які раніше мало стосувалися економічної сфери (культурологія, етно-національні системи та їх ареали, духовно-релігійні аспекти та ін.), є принципово новою тенденцією.

У межах пост/індустріальної моделі, властивої сучасному світові не може бути зв'язків із позасистемними факторами, тому що техногенна фаза не дає змоги залучати до відтворювальних світових процесів такі недоступні для закону вартості елементи, як культурологічні, духовно-національні, етнічні та ін. Техногенна модель з її всезростаючим темпом розвитку нівелює, наприклад, значення робочої сили. Коли економіка була поділена в національних межах і відбувалися тільки спонтанні товарні обміни, відтворювальний процес (короткі відтворювальні ланцюги в межах державних кордонів) працював в однорідному ідеологічному, політичному, силовому середовищі. Однак після виходу за національні межі почалося блокування відтворювальних циклів, а темпи розвитку транс націоналізованих систем не дають змоги зупинятися, тому що сучасний інноваційний процес - процес виробництва унікальних виробів на консолідованій світовій ресурсній базі - працює в заданому темпі.

Виникає протиріччя, яке призводить до блокування розвитку в тих ланцюгах, до яких підключаються анклави, що не визнають техногенної моделі. Ними є етнонаціональні системи, що розвиваються в традиційній цивілізації, де перелік цінностей інший, ніж масштаб та темпи відтворення техногенної моделі. Саме в цих блокуваннях закладаються міжцивілізаційні протиріччя та саме тут відбуваються їх зіткнення в небезпечних формах. Отже, геоекономіка є не тільки методом вивчення глобальної економіки, а й основою для вироблення стратегії управління національною економікою в умовах певних цивілізаційних моделей світового розвитку. Геоекономічний простір увібрав характерні ознаки постіндустріальної цивілізаційної моделі, її найвищої, техногенної фази. Техногенна фаза постіндустріалізму шляхом інноваційних революцій зруйнує світові цикли, поглинаючи інтелектуальні, виробничі, природні та інші ресурси. Отже, світ вступає в нову епоху - геоекономічних. війн. Подолання геоекономічних війн можливе шляхом трансформації геоекономічного простору (геоекономіки) за новою цивілізаційною моделлю - неоекономічною. Із початку XXI ст. зароджуються нові цивілізаційні процеси, які змінюють геоекономічний простір. Ці процеси відбуваються за таких особливих умов:

1) центральний елемент неоекономічної моделі - етноекономічні системи. Процеси етноекономічної транс-націоналізації набирають сили, залучаючи до світових відтворювальних циклів (СВЦ) нові, "позасистемні" компоненти: національно-етнічні, культурні, морально-етнічні, духовні та ін. Якщо розглядати глобальну систему за умов неоекономіки, то її доктрина випливає з постіндустріальної шляхом вплітання в неї "позасистемних" компонентів.

У цьому разі СВЦ утворюють нові цінності, у т. ч. якість життя, відкриваючи принципово нові горизонти цивілізаційного розвитку в межах неоекономічної моделі;

2) розвиток багатьох країн за західними постіндустріальними схемами може поставити їх у "хвіст" світового розвитку. Однак ідеологи постіндустріалізму намагаються продовжити життя постіндустріальної машини в її вищій техногенній фазі. Однією з таких спроб є концепція "стійкого розвитку", за якого процес поглинання ресурсів повинен набути "стійкого" характеру для подальшого функціонування глобальних відтворювальних ланок, де формується та перерозподіляється світовий дохід між вузькою групою розвинутих країн без участі третіх держав, але з використанням їх сировинних, людських, інтелектуальних, фінансових та інших ресурсів;

3) постіндустріальна машина в поєднанні з військовою машиною НАТО вже оволодіває національним геоекономічний простором країн Центральної та Східної Європи, Прибалтики, країн СНД. Усе більше уваги приділяється ресурсам пострадянського простору, які глобальні підприємці мають надію законсервувати з допомогою сил НАТО. Геоекономічна експансія набуває форми другої геоекономічної війни (перша геоекономічна війна отримала назву "холодна");

4) у межах етноекономічних систем відбувається трансформація економічних складових і насамперед закону вартості. Виходячи за національні межі, закон вартості, опосередковуючи функціонування світових відтворювальних ланцюгів крізь інтернаціоналізацію (транснаціоналіза-цію), "повертається" знову в нормальні межі. І ззовні він привносить новітні компоненти. Так, до доходу додається система стратегічних ефектів етнокультурного змісту, яким тісно в національних межах.

Вихід на шлях етноекономічного розвитку, створення нової моделі світовлаштування - неоекономіки - потребує перехідного періоду як стратегічного маневру історичного масштабу, який полягає в освоєнні постіндустріальної оболонки світу, правил світової гри на сучасному геоекономічному просторі та у впровадженні інноваційно-інформаційної компоненти.

Проблеми дотримання справедливості під час глобальних змін

Соціальна справедливість у загальному розумінні зводиться до такого розподілу сукупності суспільних благ, створених людиною, який відповідає новому суспільному ідеалу. Саме у розподільних відносинах взаємодія справедливості і несправедливості виявляється найяскравіше. У світовому вимірі розподільні відносини формуються навколо світового доходу, який отримують від реалізації товарів і послуг у межах інтернаціоналізованих відтворювальних циклів (ядер), транснаціональних економічних структур з використанням всіх видів національних ресурсів, у т. ч. ресурсів країн, не визнаних учасницями цих циклів (ядер) та призначених для реінвестування поширеного інтернаціоналізованого відтворювання.

Важливою проблемою є механізм формування та розподілу щойно створеної вартості пошуку шляхів, каналів переміщення світового (міжнаціонального) доходу в національні межі для поповнення національних доходів. Механізм перерозподілу світового (міжнаціонального) доходу формується стихійно, однак вимагає певного регулювання.

Загалом світовий дохід як основна складова ІВЯ повинен розподілятися з урахуванням внеску учасників його створення, але це не відбувається. Світовий дохід розподіляється вкрай нерівномірно. Боротьба за світовий дохід стає основою формування зовнішньої політики держав.

Розподіл світового доходу відбувається на економічних кордонах - "стиках" різних світових відтворювальних форм, тим самим міжнародний поділ праці перетворюється на між фірмовий. Учасники світового відтворювального ринку пов'язані трансфертними, умовно-розрахунковими цінами. Затрати на кожного учасника таких ланцюгів не лише відшкодовуються, а Й дають змогу отримувати додатковий прибуток за рахунок перерозподілу світового доходу (якщо він є). Хоча можливі й збитки у разі його недостатнього обсягу для покриття загальних витрат.

Світовий дохід виконує важливу геофінансову роль: він слугує джерелом акумулювання засобів для системи світового кредитування. Однак відтворення та поширення техногенної світової інфраструктури є необхідною умовою для розвитку геофінансів (як продукту постіндустріалізму) і водночас виманює частину проектів у віртуальну сферу з метою отримання значної фінансової ренти шляхом фінансових маніпулювань.

Наявність віртуальної складової в геофінансовій моделі сучасного світу підштовхує до трансформації всю світову кредитну політику: для національних економік наднаціональні фінансові системи становлять істотну загрозу. Залучені засоби, що містять віртуальну складову, обсяг якої невідомий, а спосіб виокремлення у фінансову структуру не винайдений, можуть завдати шкоди національним структурам. Накопичення в національних бюджетах віртуальних фінансових елементів і використання їх для задоволення внутрішніх потреб не може не створювати соціально-економічної напруги. Крім того, уряди країн, які мають боргові зобов'язання з віртуальною компонентою, опиняються перед дилемою: погашати боргові зобов'язання своїми золотовалютними резервами або розраховуватися за надані кредити "віртуально". Утворення таких ситуацій зумовлює необхідність перегляду всієї системи світових зобов'язань з очищенням їх від віртуальної складової.

Нова відповідальність і її інституційні форми

Справедливий геоекономічний правопорядок - запорука справедливого світу

Глобалізація та наднаціональна структуризація світової системи як її наслідок не можуть не вплинути на основу світового правопорядку - геоекономічну складову. Геоекономічний правопорядок - порядок регулювання відносин між учасниками геоекономічної системи, закріплений системою міжнародних актів (договорів, конвенцій та ін.). Серйозної трансформації зазнають не тільки національна і міжнародна правові системи - наднаціональні системи потребують юридичного забезпечення.