Розділ «3.4. Економічний потенціал Японії»

У функціонуванні трансгалузевих та міжгалузевих господарських утворень відбуваються якісні зміни, спричинені інформаційно-технологічною революцією; закономірностями енерговиробничих циклів у конкретних умовах Японії з поширенням обслуговування та використання програмного продукту в усіх сферах господарства; дією системи перехресного володіння капіталом; впровадженням корпоративних угруповань (кейрецу) у трансгалузеві та міжгалузеві господарські системи (гьокай).

Серед функціонально-галузевих систем провідне місце займає система НДК, під впливом якої формується сучасний стан функціонально-господарської структури. Розміщення НДКР характеризується підвищеною концентрацією в найбільших агломераціях країни, але великі сподівання уряд Японії покладає на розвиток технополісів.

Виробництва із сировинною орієнтацією в Японії працюють на імпортній сировині, що визначає необхідність розроблення узгодженої геостратегії промислової зовнішньоекономічної політики держави та відповідних корпоративних угруповань на світових ринках сировини, активізації робіт з енерго- та матеріалозбереження, широкого застосування комбінування у виробництві. Значна частина виробничих потужностей важкої промисловості Японії зосереджена в межах територіально-виробничих комплексів, які мають назву "комбінато".

Машинобудування Японії випускає продукцію за всією відомою номенклатурою і займає одне з провідних місць на світовому ринку машин та устаткування. Основною формою організації його роботи стала діяльність потужних угруповань (кейрецу), ядрами яких є великі машинобудівні корпорації. Ці угруповання активно долучаються до процесів міжнародної кооперації, мають потужні підрозділи, що проводять НДКР, досягли високого рівня автоматизації та роботизації виробництва, завдяки розвитку т. зв. сервізації, тобто використання інформаційних мережевих систем, перетворюються на розгалужені виробничо-обслуговуючі системи з однаково сильними ланками як виробництва, так і збуту на національному та світовому ринках.

Провідною галуззю машинобудування Японії є наукоємні виробництва. їх розвиток забезпечує умови для впровадження в промисловість і господарство загалом найновіших методів організації і управління, підвищення високої якості продукції, активізації інноваційних процесів тощо. Більшість продукції машинобудування країни виробляється на території мегаполіса Токайдо. Однак завдяки розміщенню підприємств галузі, в т. ч. високотехнологічних, в периферійних районах з кінця XX ст. машинобудування стало визначати спеціалізацію промисловості всієї центральної частини Японії.

Агропромисловий комплекс Японії є інтегрованою частиною її господарства, яка забезпечує країну власним продовольством на 62%. За останні десятиліття в країні відбулася суттєва перебудова виробничої структури сільського господарства, виробництво зосередилось на таких галузях спеціалізації: рисівництві, яке застосовує високоврожайні сорти рису; плодоовочівництві, де використовують найновіші досягнення техніки будівництва теплиць, технології овочівництва та садівництва; тваринництві з використанням імпортних кормів. У забезпеченні потреб у продукції інших галузей країна значною мірою орієнтована на імпорт, де найбільше проявляється залежність від імпорту пшениці, кукурудзи, сої, цукру, яловичини та ін.

Отже, особливості розвитку господарства Японії на початку XXI ст. полягають у тому, що воно пройшло всі етапи розвитку індустріальної епохи і перебуває на початковому етапі постіндустріальної.