Розглянемо молекулу, на яку подають монохроматичне випромінювання з частотою v0. Комбінаційне розсіювання світла можна розглядати як процес, що складається з двох пов'язаних актів: поглинання кванта hv0 первинного світла частоти v0 та випромінювання кванта hvp частоти vp. Однак, на відміну від процесу флуоресценції, при комбінаційному розсіюванні система під впливом кванта з енергією hv0 не переходить у збуджений електронний стан. Ось чому енергія hv0 первинного кванта може бути значно меншою, ніж енергія hve кванта, здатного перевести молекулу з основного електронного стану Е0 у збуджений електронний стан E1 (рис. 26.6).
У процесі комбінаційного розсіювання світла квант світла hv0 діє на електронну систему молекули та передає їй чи приймає від неї частину енергії, завдяки чому переходить у інший, так званий віртуальний коливальний стан; квант, що розсіюється, має незмінну енергію hvp ≠ hv0. Пояснення виникнення віртуального стану є не простим завданням; можна уявити, що квант з енергією hv0 здатний настільки "затрясти" електронну оболонку молекули, що з'являється вірогідність зміни її коливального стану.
Рис. 26.6. Схема переходів при поглинанні та комбінаційному розсіюванні світла (пояснення в тексті)
Отже, частина випромінювання розсіюється зі зміною частоти таке розсіювання спричиняється пружними зіткненнями молекул з фотонами та називається комбінаційним. Внаслідок зіткнень енергія молекули набуває зміни
(26.23)
де h – стала Планка; – комбінаційний зсув.
Комбінаційне розсіювання світла, що виникає внаслідок переходу молекули з незбудженого коливального стану, який характеризується коливальним квантовим числом , у збуджений стан з
тощо, називається стоксовим.
Енергія кванта світла, що розсіюється, менша, ніж енергія поглинутого кванта. Зміна енергії молекули у цьому разі позитивна (); співвідношення між енергіями квантів, що падає та розсіюється, має вигляд:
(26.24)
де – енергія поглинутого кванта;
– енергія збудженого коливального стану молекули.
Якщо ж до дії світла молекула знаходилася у збудженому коливальному стані (наприклад, з V = 1), то внаслідок комбінаційного розсіювання світла вона здатна перейти у незбуджений коливальний стан з V = 0, причому енергія кванта світла, що розсіюється, перевищує енергію поглинутого кванта; зміна енергії молекули в цьому разі негативна (). Таке розсіювання називається антистоксовим.
Співвідношення між енергіями квантів, що падають та розсіюються, має вигляд:
(26.25)
Співвідношення (26.24) та (26.25) пояснюють основні закономірності структури спектрів комбінаційного розсіювання. Комбінаційні лінії розташовані симетрично відносно незміщеної (релеївської) лінії, частота якої збігається з частотою збуджуючого світла. Частота кожного із супутників являє собою комбінацію частоти збуджуючого світла та частоти коливального переходу. Кожному супутнику з частотою
(стоксова лінія) відповідає супутник з частотою
(антистоксова лінія) (рис. 26.7).
Рис. 26.7. Спектр комбінаційного розсіювання
Усі ці міркування можна застосовувати й до обертальних переходів молекули. Так саме, як і в інфрачервоній спектроскопії, у спектроскопії комбінаційного розсіювання діють правила добору. Спектри комбінаційного розсіювання знаходяться в інфрачервоній області; вони не дублюють інфрачервоні спектри, а доповнюють їх.
Лідар на основі комбінаційного розсіювання може бути застосований для визначення наявності та кількісної оцінки атмосферних молекул, таких як Н2О, SO2, СО2, CO, NO, С2Н4 та ін. Блок-схема приладу для реєстрації спектрів комбінаційного розсіювання наведена на рис. 26.8.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лідар на основі реєстрації комбінаційного розсіювання“ на сторінці 1. Приємного читання.
