Оксид вуглецю – це безбарвний, без запаху газ, що утворюється за неповним згорянням палива. Автомобілі утворюють 95 % цього газу у містах. Ще одним джерелом СО є пожежі. Цей газ проникає через легені до кровоносних судин, де зв'язується з гемоглобіном, який постачає кисень клітинам. Отже, оксид вуглецю зменшує кількість кисню, який досягає органів та тканин. Особливо чутливі до СО люди, які страждають від серцевих та респіраторних захворювань (наприклад, ангіни). Високі концентрації СО призводять до порушення зору.
Діоксид азоту NO2
Оксиди азоту (NOx), особливо діоксид азоту, виникають під час високотемпературного згоряння, яке може супроводжуватися появою бурої імли над містом. Діоксид азоту за звичайних умов являє собою газову суміш бурого кольору з задушливим запахом.
Можливі джерела надходження діоксиду азоту в атмосферне повітря – виробництво електроенергії, газу та води, переробна промисловість, металургія та оброблення металу, викиди автотранспорту.
Викиди азоту в атмосферу, їх перетворення у нітрати та азотну кислоту призводять до виникнення кислотних дощів.
Діоксид азоту дисоціює під час опромінювання короткохвильовим сонячним випромінюванням; серія фотохімічних реакцій призводить до формування потужного окислювача – озону.
Діоксид азоту дуже отруйний. Вдихання його викликає сильне подразнення дихальних органів. Доведено, що короткочасна дія NO2 в діапазоні від 30 хв до 24 год викликає запалювальні процеси у здорової людини та підсилення респіраторних симптомів у людей, хворих на астму.
Частинки
Частинки РМ (від англ, particulate matter) _ це окремі порції твердої, рідкої або газоподібної речовини, розміри яких перевищують 1 нм.
Частинки РМ2,5 розмірами меншими ніж 2,5 мкм можна побачити лише в електронному мікроскопі. Ці частинки є продуктами вихлопних газів, заводів, згоряння деревини, лісових пожеж.
Частинки РМ10 розмірами від 2,5 до 10 мкм можуть виникати під час руху транспорту на дорогах.
Атмосферні частинки викликають небезпечні серцеві та респіраторні захворювання; залежно від розмірів, вони шкідливо впливають на носоглотку, легені, трахеї та бронхи.
Особливе місце серед частинок займають аерозолі – дисперсні (колоїдні) системи, що складаються з частинок розмірами від 10-5м до 10-7м та газового середовища, в якому вони знаходяться у завислому стані. Основним джерелом біологічних аерозолів є рослини, які постачають в атмосферу спори і пилок. Останні поширюються завдяки повітряним потокам. До біоаерозолів належать також віруси, бактерії і частинки комах [Маг Trigo Perez et al., 2007; Mandal and Brandl. 2011].
Типовими представниками біоаерозолів є бактерії Bacillus sp., Legionella pneumophila, Micropolyspora faeni, Mycobacterium tuberculosis, Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.; гриби (в першу чергу, плісень та дріжджі) Histoplasma capsulatum, Altemaria spp., Penicillum spp., Aspergillus fumigatus, Stachybotrys atra, Fusorium spp., Cladosporium spp.; найпростіші Naegleria fowleri, Acanthamoeba sp.; водорості Chlorella, Chlorococcum, Schizothrix, Anabaena; кліщі Dermatophagoides farinae, D. Pteronysssinus, комахи Blatella germanica, Periplanetta Americana, Blatta orientalis; залишки шерсті (кішки, собаки,
тхори, морські свинки, хом'яки, кролі, пацюки, миши), пилок та спори рослин берези Betuta, вільхи Alnus, сосни Pinus, полину Artemisia, амброзії Ambrosia.
Серед захворювань, що викликаються біоаерозолями, можна виділити бронхіальну астму, алергічний риніт, пневмонію.
Діоксид сірки SO2
Діоксид сірки – це безбарвний газ, який виникає під час згоряння вугілля та нафти, що містять сірку.
За високих концентрацій діоксид сірки викликає хрипіння, обмеженість та скорочення дихання навіть у здорових людей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оксид вуглецю СО“ на сторінці 1. Приємного читання.
