Турбулентність – це явище, що спостерігається в течії рідин або газів та яке полягає в утворенні в цих течіях чисельних вихрів різних розмірів, внаслідок чого такі характеристики як швидкість, температура, тиск, густина зазнають хаотичних флуктуацій та відповідних нерегулярних змін у просторі та часі. Цим турбулентні течії відрізняються від ламінарних.
Завдяки великій інтенсивності турбулентного перемішування відбувається підвищена здатність течії до перенесення кількості руху, теплоти, маси (частинок).
Граничний шар атмосфери
Турбулентність регулярно відбувається у відносно тонкому шарі атмосфери, який називається граничним шаром. Розміри турбулентного шару коливаються від 100 м уночі та до 4000 м удень.
Турбулентність супроводжується появою флуктуацій або вихрів – потоків повітря, які можуть мати напрямок, протилежний до основного потоку, особливо під час кругового руху. Отже, повітряний потік може бути представлений як горизонтальний потік численних кругових вихрів, які поширюються у тривимірному просторі і мають, таким чином, вертикальну компоненту.
Ці вихори беруть участь у перенесенні теплоти, води, імпульсу тощо в атмосфері.
Якщо порція повітря, що відповідає одному рівню, даній температурі та імпульсу, переходить на інший рівень, цей перехід супроводжується також перенесенням теплоти та імпульсу на новий рівень. Це явище аналогічно дифузійному процесу в газах.
Процес перенесення теплоти, маси та імпульсу з одного рівня на другий характеризується потоком відповідної величини, який можна оцінити як добуток флуктуацій температури, горизонтальної компоненти вітру або маси на вертикальну компоненту вітру.
Незважаючи на хаотичний характер повітряного потоку такого типу, його параметри можна оцінити за допомогою методу вихрової коваріації.
Метод вихрової коваріації
Коваріація – це статистичне вимірювання кореляції між флуктуаціями двох різних величин. Коваріація визначає ступінь, з яким обидві величини змінюються разом.
Метод вихрової коваріації використовують для оцінювання атмосферних потоків Н2О, СО2, аерозолів, імпульсу, відчутної та латентної теплоти, що переносяться в атмосферному граничному шарі у вертикальному напрямку [Prandtl, 1920; Desjardins, 1972; Ohtaki and Matsui, 1982; Shimizu, 2007; Burba and Anderson, 2010]. Ситуація здається хаотичною, але вертикальний рух імпульсу, теплоти, води та ін. в атмосфері можна оцінити за допомогою веж.
Розглянемо швидкість вітру з горизонтальною и та вертикальною υ компонентами
(13.1)
де та
– середні значення компонентів швидкості вітру, а
та
– флуктуації цих компонентів.
Коваріація між двома змінними величинами та
визначається так:
(13.2)
де п – кількість змінних.
Підставляючи (13.1) у (13.2), одержимо:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Турбулентність“ на сторінці 1. Приємного читання.
