До основних методів вимірювання атмосферного озону належать озонові зонди, спектрофотометри Добсона та Брюера, лідари та супутники, пасивні системи моніторингу озону.
Озоновий зонд
Озоновий зонд являє собою прилад, що встановлюється на повітряній кулі з газом, яка підіймається на висоту до 35 км. Він містить озоновий сенсор, джерело живлення, газову помпу та радіопередавач. Під час польоту кулі повітря з озоном пропускається за допомогою помпи через розчин, окислення якого озоном призводить до появи електричного струму, який реєструється. Величина цього струму пропорційна потоку озону і, таким чином, його концентрації.
Принцип дії озонового зонда (Брюера-Маста) полягає в реалізації реакції озону з йодидом калію КІ, наслідком якої утворюється вільний йод:
(16.12)
Утворення йоду порушує стан електричної рівноваги в розчині, що викликає потік електронів. Кількість озону (парціальний тиск озону в нанобарах) пов'язано з величиною електричного струму I співвідношенням:
(16.13)
де К – константа, нбар/мкА К; – температура помпи, К; I – величина електричного струму, мкА.
До основних типів озонових зондів можна також належать озоновий зонд ЕКК, що ґрунтується на використанні електрохімічної концентраційної камери, та вуглецево-йодний зонд, який відрізняється тим, що платинова сітка використовується як катод, а активований вуглець – як анод [Посудін, 2003].
Спектрофотометри Добсона та Брюера
Одиниці Добсона використовуються для вимірювання “товщини” озонового шару. Якщо уявити, що всі молекули озону, які присутні в стратосфері, можна зібрати на поверхні (при нормальних тиску та температурі), то товщина цього шару становитиме 3 мм. Ця кількість озону відповідає 300 DU (одиницям Добсона).
Спектрофотометр Добсона використовують д ля оцінювання озонового шару на основі диференціальної спектрофотометрії. Як джерело світла використовують ультрафіолетове випромінювання Сонця або Місяця. Метод диференціальної спектрофотометрії передбачає порівняння рівня поглинання на двох довжинах хвиль – 305 нм (поглинання озону) та 325 нм (опорна довжина хвилі). Аналіз поглинання ультрафіолетового випромінювання на аналітичних довжинах хвиль дає можливість оцінити концентрацію озону в атмосфері та його просторовий розподіл. Принцип дії спектрофотометра Добсона пояснюється на рис. 16.23. Клиноподібний фільтр поступово змінює інтенсивність опорного променя, доки обидва оптичних сигнали не зрівноважаться. Барабан, який пересовує клин, обладнаний шкалою в одиницях концентрації озону.
Рис. 16.23. Принцип дії спектрофотометра Добсона
Спектрофотометр Брюера вимірює поглинання природного випромінювання на довжинах хвиль 306,3; 310,1; 313,5; 316,8 та 320,1 нм, що дає можливість позбутися впливу поглинання аерозолей та забруднюючих речовин на результати вимірювань, характерного для спектрофотометра Добсона.
Лідари
Дистанційне зондування озону можна здійснювати шляхом вимірювання поглинання лазерного випромінювання на довжинах хвиль 308 нм та 351 нм озоновим шаром. Порівняння поглинання на цих довжинах хвиль дає можливість оцінити профіль озону в діапазоні висот від 10 до 50 км.
Супутники
До сучасних методів моніторингу озону належить програма GOME (The Global Ozone Monitoring Experiment), яку здійснювали завдяки супутнику ESA ERS-2, що був запущений на полярну орбіту у 1995 році. Метою цієї програми було дослідження стратосферного озону, змін клімату та забруднення атмосфери. У результаті застосування програми GOME стало можливим оцінити вертикальний розподіл концентрації озону вздовж усього шару атмосфери та вивчити динаміку утворення озонової дірки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вимірювання атмосферного озону“ на сторінці 1. Приємного читання.
