ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ

Екологічна етика

Символічна цінність. Природа – арсенал кодових зображень. Природа містить безліч символів для передачі різних значень за допомогою метафори, аналогії та абстракції. Природа надихає людей на створення міфів та образів, вони використовують її підказку для вираження своїх ідей та емоцій, почуттів та думок.

Духовна цінність. Природа цінна як місце, що дозволяє відновити контакт із її творчою силою, вродженими цінностями Землі, знайти екологічну мудрість, спокій і духовність, мати в природі свого співрозмовника, довіряти їй таємниці, ділитися переживаннями, досягаючи таким чином відчуття близькості і єднання, ставати чистіше і благородніше.

Еталонна цінність. Нею володіє дика природа, будучи еталонним взірцем того або іншого природного об'єкта. Порівнюючи природні еталони з територіями господарського використання, можна передбачати різні явища, важливі як для науки, так і для практики народного господарства.

Наукова цінність. Природа – ресурс для досліджень, польова лабораторія як для базових, так і прикладних наукових досліджень. Люди одержують задоволення, спостерігаючи і вивчаючи природу. Тут активізується їх цікавість, прагнення до досліджень і відкриттів. Природа має відповіді на питання, які людина ще не сформулювала.

Цінність свободи. Природа, насамперед дика, є основним джерелом інтелектуальної свободи, духовної свободи, а також джерелом політичної свободи у вигляді притулку від авторитарного уряду і політичного пригноблення. Більш того, ділянки дикої природи є місцями реалізації свободи для диких тварин і рослин.

Музейна цінність. Природа є великим природним музеєм, необхідним для подальшої освіти і розумового розвитку людини.

Виховна цінність. Природа виховує у нас почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння. Потрапивши у природні умови, люди випробовують, загартовують себе, долаючи труднощі. Природа удосконалює фізичне загартування людини, допомагає їй виробити характер, вчить смиренню.

Освітня цінність. У природі прихована величезна освітня цінність, недаремно її називають класом або університетом. Дякуючи їй, людина отримує інформацію про своє місце у світі і свою роль у ньому. Природа загострює наше сприйняття, стимулює уяву, розвиває розумові і художні здібності.

Екологічна (природоохоронна, середовищетвірна, природо- підтримуюча, виживання) цінність. Вважається, що тільки ділянки дикої природи, що залишилися, здатні забезпечити екологічну рівновагу на Землі, тобто компенсувати антропогенне перетворення екосистем.

Цінність підтримки життя. Природа, особливо дика, служить критичним середовищем існування незаселеного тваринного і рослинного життя, підтримуючи генетичний фонд. У ній зосереджено найбільшу різноманітність різних форм життя.

Цінність притулку. Природа, особливо дика, служить притулком від тиску нашого високорозвинутого індустріального суспільства. Це місце, де людина шукає захисту від шуму і швидкості машин, обмежень, сталі, бетону і стовпотворіння людей.

Цінність натхнення. У природі артистичні й інтелектуальні люди черпають натхнення. Природа, особливо дика – каталізатор думок і почуттів.

Цінність захисту від нових хвороб. Багато територій дикої природи служать як перешкода для хвороб, захищаючи людство від можливих вірусних і бактерійних інфекцій.

Неусвідомлені (невідомі і неопрацьовані) цінності. Природно, дика природа володіє не тільки всіма зазначеними вище цінностями. Багато що в ній знаходиться поза людським розумом і досвідом, багато ще належить оцінити та зрозуміти.

Необхідно зазначити, що заповідники і національні природні парки, як хранителі цінностей дикої природи, можуть мати ще і додаткові цінності, наприклад, миротворчу (у випадку, якщо заповідник розташований на кордоні двох держав). З метою активізації участі України у міжнародному співробітництві з питань охорони і раціонального використання територій та об'єктів ПЗФ мають бути створені у прикордонних місцевостях міждержавні заповідні території, передусім природні заповідники та національні природні парки, опрацьовані з відповідними міжнародними організаціями питання надання кращим природним заповідникам та національним природним паркам України статусу біосферних, сертифікації їх Радою Європи з врученням відповідних дипломів[4].

Як приклад можна навести Міжнародний біосферний резерват "Східні Карпати" – природоохоронна територія, розташована у Східних Карпатах. Складається з трьох національних парків і трьох ландшафтних (природних) парків у трьох країнах:

• Бещадський національний парк (пол. Bieszczadzki Park Narodowy) і два ландшафтних парки, які оточують його, – Ландшафтний парк "Цісна-Ветліна" (пол. Cisniansko-Wellmski Park Krajobrazowy) і Ландшафтний парк "Долина Сяну" (пол. Park Krajobrazowy Doliny Sanu) в Польщі;

• Національний парк "Полонини" (словац. Ndrodny park Poloniny) з прилеглими територіями у Словаччині;

• Національний природний парк "Ужанський" і Регіональний ландшафтний парк "Надсянський" в Україні (відповідно у Закарпатській та Львівській областях).

Цей Міжнародний біосферний резерват (біосферний заповідник) є частиною програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (англ. The Мап and the Biosphere Programme)[5]. Він охоплює територію в 2 080,89 км2 (1 087,24 км2 – польська частина, 407,78 км2 – словацька і 585,87 км2 – українська). Спочатку був заснований як польсько-словацький транскордонний резерват (1992 р.). У 1998 році був розширений за рахунок українських парків, ставши першим у світі тристороннім біосферним заповідником.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕТИКИ“ на сторінці 3. Приємного читання.