Нормативні правила утримання тварин, що виключають жорстокість

Екологічна етика

• утримання деяких тварин (дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід) віднесено до джерела підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) і покладає на їх власників додаткові обов'язки.

Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

У разі такої конфіскації, як правило, тварина направляється у спеціалізований притулок або місце тимчасового утримання з обов'язковим переданням її новому господарю чи направленням у притулок чи переданням зоозахисній організації. Умертвіння конфіскованої тварини забороняється, окрім випадків передбачених законодавством.

Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Умови угод, предметом яких є тварини, передбачено ст. 13 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Так, продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог вище зазначеного Закону.

Тварини як предмет купівлі-продажу. Продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Тварини як предмет дарування. Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником. Виникає питання, у якій формі має бути це попереднє погодження і які юридичні наслідки воно буде мати. Адже за змістом цієї статті важливо, щоб майбутній власник дав саме попередню згоду на одержання тварини, щоб дарування не спричинило будь-яких незручностей в її утриманні.

Встановлення у заповіті обов'язку спадкоємців утримувати та доглядати тварин заповідача. ЦК України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Останнє дуже важливе, адже утримання та догляд за твариною є проявом суспільної гідності спадкоємця. Тим більше, що, керуючись ч. 2 ст. 1240 ЦК України, заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети. Зазначеною нормою не встановлено ні права вимоги виконання обов'язку, ні суб'єктів, які вправі контролювати його виконання. Тому доцільно це положення регламентувати у заповіті шляхом конкретизації зацікавлених осіб. За відсутності конкретного положення у заповіті правом вимагати виконання обов'язків для суспільно корисної мети володітиме як виконавець заповіту, так і кожна із зацікавлених у виконанні осіб, які мають майновий або немайновий інтерес, діють відповідно до наявних у них повноважень щодо захисту суспільних інтересів[40].

Такими, наприклад, можуть бути громадські об'єднання чи зоозахисні організації, що ставлять ціллю у своїх статутних завданнях захист та піклування про тварин, інші спадкоємці. Можливість інших спадкоємців вимагати виконання заповідального покладання пояснюється, по-перше, немайновим інтересом, якщо вони були більш близькими заповідачеві, а тому виконання його останньої волі найбільше відповідає їх інтересам. По-друге, якщо вони мають у цьому і власне майновий інтерес, оскільки, якби обтяжений заповідальним покладанням спадкоємець відмовився від своєї частки спадщини, то вона перейшла б до інших спадкоємців. Таким чином, приймаючи спадщину і погоджуючись з умовами заповідального покладання, обтяжений ним спадкоємець добровільно зобов'язується перед іншими спадкоємцями його виконати[41].

Однак необхідно наголосити, що національне законодавство, на відміну, наприклад, від російського (абз. 2 ч. 2 ст. 1139 ЦК Російської Федерації[42]), безпосередньо не передбачає у заповідальному покладанні права заповідача покласти на одного або декількох спадкоємців обов'язок утримувати належних заповідачеві домашніх тварин, а також здійснювати необхідний нагляд і догляд за ними. Подібне заповідальне покладання також прямо передбачене в абз. 2 ч. 2 ст. 1055 ЦК Республіки Білорусь[43].

Згідно з чинним законодавством України тварина є особливим об'єктом цивільного права, тому на неї не може поширюватися правова конструкція заповідального відказу (легати), передбаченого ст.ст. 1237-1238 ЦК України.

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин. Вони можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам для утримання тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин встановлює (визначає) загальні вимоги та механізми проведення організації робіт з утримання домашніх тварин у притулках[44]. Відповідні положення про притулки на певній адміністративній території можуть затверджуватись місцевими органами самоврядування та узгоджуватись з місцевими органами виконавчої влади, місцевою санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами.

У таких закладах мають дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках[45]. Зазначені вимоги регламентують: умови утримання тварин; вимоги до приміщень; ветеринарне обслуговування; поховання або утилізація трупів. Вони не поширюються на:

• установи, що утримують диких, лабораторних, зоопаркових, циркових чи екзотичних тварин;

• спеціалізовані розплідники для службових тварин, зоомагазини, куточки живої природи;

• утримання тварин в домашніх умовах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні правила утримання тварин, що виключають жорстокість“ на сторінці 23. Приємного читання.