Митний контроль являє собою сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
У наведеному визначенні основних термінів і понять у п. 13) ч. 1 ст. 4 МК України розкривається поняття заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ці заходи не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, і встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини. Таким чином держава охороняє навколишнє природне середовище, встановлюючи на законодавчому рівні заборони та/або обмеження щодо переміщення певних товарів через державний кордон.
Відповідно до п. 42 ч. 1 вказаної статті при переміщенні через кордон митними органами проводиться попередній документальний контроль. Це – контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державних санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю та виконуються митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарів, у тому числі продуктів та сировини тваринного походження.
У п. н) ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачається, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У пунктах пропуску через державний кордон України екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю.
Перелік цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджено відповідною постановою КМ України[37]. Для виконання попереднього документального контролю товарів перевізник або експедитор, чи уповноважена особа подає посадовій особі митного органу документи, необхідні для здійснення відповідного виду державного контролю.
Відповідно до другого розділу МК України визначається країна походження товару. Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 товарами, повністю виробленими у цій країні, вважаються:
• 1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;
• 2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;
• 3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;
• 4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;
• 5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;
• 6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;
• 7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у п. 6 цієї статті.
Таким чином, аналізуючи цю статтю, можна дійти висновку, що МК України оперує такими екологічними дефініціями: живі тварини; мисливство та рибальство. Вказані терміни не знайшли сталого використання у тексті кодексу. Адже ст. 44, яка визначає порядок підтвердження країни походження товару, у п. 6) ч. 4 вказує на таке: через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об'єктах України, які розташовані в полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України.
Відповідно у цих двох статтях застосовуються різні терміни, які мають вказувати на тотожні природні об'єкти. Маються на увазі тварини та рослини і фауна та флора. Цю неузгодженість із термінами до новітнього МК України було привнесено з екологічного законодавства. Так, законодавець, визначаючи термін "довкілля", тобто оточення, у якому функціонує об'єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо), пробував застосовувати терміни "флора" та "фауна". Це визначення деякий час діяло в першій редакції Наказу МНС "Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів".
У ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" розрізняють терміни "тварини" та "дикі тварини". Вживання терміна "тварини" у такому значенні означає, що тварини – біологічні об'єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. До диких тварин відносяться тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах. Тобто до фауни відносяться і сільськогосподарські та домашні тварини.
Регламентуючи у ст. 122 МК України умови поміщення товарів у митний режим митного складу, законодавець передбачає, що у митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком живих тварин. Подібна вимога міститься і у ст. 141 МК України щодо заборони поміщення у митний режим безмитної торгівлі живих тварин. У разі переміщення через митний кордон України живих тварин митний контроль таких товарів здійснюється першочергово, що прямо передбачено ст. 360 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 МК України домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом. Згідно з ч. 5 ст. 379 МК України дозволяється тимчасове ввезення на митну територію України домашніх тварин у кількості не більше трьох ссавців, шести птахів, 20 акваріумних риб без застосування до них заходів гарантування, передбачених кодексом, та з поданням митним органам документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України. Однак у разі порушення цих правил і вилучення в особи надлишкових тварин їх утримання не регламентовано МК України. Нагальним є розроблення Правил реалізації конфіскованих на митниці тварин. Таким чином у кодексі необхідно передбачити механізми утримання чи реалізації конфіскованих тварин із урахуванням вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".
Відповідно до Постанови КМ України "Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон" Мінприроди України забезпечує виконання екологічного контролю одночасно (у разі потреби) з радіологічним контролем у пунктах пропуску через державний кордон (крім випадків здійснення екологічного контролю посадовими особами митних органів у формі попереднього документального контролю): всіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що в МК України немає єдиної правової позиції щодо визначення дефініцій деяких природних об'єктів. У ньому чітко не розмежовані поняття флори та фауни і тваринного та рослинного світу, що призводить до певної неузгодженості між екологічним та митним законодавством. Проаналізувавши еколого-правові дефініції, що наведені у МК України, можна констатувати відсутність диференціації поняття тварини як природного об'єкта та товарно-матеріальної цінності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативні правила утримання тварин, що виключають жорстокість“ на сторінці 19. Приємного читання.
