• забезпечення благополуччя власне тварин.
Під домашньою твариною у Конвенції розуміється "будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема, в домашньому господарстві, для власного задоволення і дружнього спілкування". З цього визначення виключені тварини, утримувані для виробництва харчових продуктів, вовни, шкіри або хутра або для інших с.-г. цілей, експериментальних або інших наукових цілей, в зоопарках, цирках, на виставках. Проте Конвенція передбачає можливість включення їх у внутрішнє законодавство.
Основні принципи утримання тварин названі у ст. 3: ніхто не має права завдавати тварині болю, страждання або шкоди, і ніхто не може кинути тварину. Правила утримання тварин покладають на кожного, хто постійно або тимчасово доглядає за твариною, обов'язок забезпечувати її водою, їжею, фізичним навантаженням, вживати заходів щодо запобігання втечі. Селекціонери зобов'язані піклуватися про фізичне і психічне здоров'я потомства і батьків, а також не допускати передачі негативних поведінкових моделей (агресивність) або спадкових дефектів (наприклад, прогресивна атрофія сітківки, що призводить до сліпоти).
Однією з новацій Конвенції, основаних на численних дослідженнях джерел безпритульності, і, як наслідок, загибелі тварин, стала заборона придбання домашніх тварин дітьми віком до 16 років без згоди батьків або осіб, які здійснюють батьківські обов'язки, тому що це може призвести до відмови від тварини. Оскільки дресирування може бути джерелом стресу для тварин, Конвенція у ст. 7 накладає обмеження на методи, які мають на меті заподіяння тварині страждання, а також можуть завдати каліцтва (якщо тварина буде змушена перевищити свої природні здібності).
Конвенцією визнається, що деякі види діяльності (реклама, виставки, змагання) можуть призвести до заподіяння шкоди тваринам, але вони не забороняються, якщо дотримані умови, які забезпечують їх благополуччя, перераховані в п. З ст. 4 та у ст. 14. Крім того, п. 2 забороняє, серед іншого, застосування допінгу тварин для збільшення або зменшення їх активності.
Для обмеження хірургічних втручань, що здебільшого проводяться з естетичних міркувань або для особистої зручності власника чи селекціонера, була введена ст. 10. У ній йдеться про купірування хвоста, вух, оглушення, видалення нігтів і зубів. На думку авторів Конвенції, скрутка крил, як один з методів для перешкоджання польотів, проводиться недостатньо часто для згадки в указаній статті. Також було вирішено не визнавати татуювання хірургічною процедурою. Таким чином, забороненими є всі хірург- гічні операції, за винятком тих, що перешкоджають розмноженню або проводяться за рекомендацією ветеринара чи в інтересах самої тварини (наприклад, видалення зайвих пальців). Операції повинні робитися ветеринаром під наркозом, якщо можуть заподіяти біль тварині, або уповноваженою особою відповідно до внутрішнього законодавства, якщо анестезія не потрібна.
Відповідно до принципу Конвенції про запобігання страждань тварини, її умертвіння повинно проводитися лікарем або ветеринаром, які мають спеціальні знання та навички. Виняток робиться для надзвичайних обставин, за яких внутрішнім законодавством дозволено вбивство однієї тварини іншою, а також, якщо вбивство тварини покликане припинити її страждання. У цьому документі перелічені методи умертвіння, які повинні бути заборонені (удушення, електричний струм). Ці нормативні приписи не поширюються на програми надзвичайної допомоги, ухвалені урядами для боротьби з такими зоонозними захворюваннями, як сказ.
Заходам захисту бездомних тварин присвячена глава III. У ній зазначено, що якщо влада вважає за необхідне скоротити популяцію бездомних тварин, вона повинна вжити законодавчих або адміністративних заходів для її скорочення з дотриманням принципу гуманності. Вбивство тварин не є обов'язком держави, але її право за умови дотримання основних принципів. У цій самій главі вказується на обов'язок держави заохочувати тих, хто бере безпритульних собак і кішок та вживає заходів щодо забезпечення їх утримання, влаштування до відповідальних власників.
Положення Європейської Конвенції про захист домашніх тварин 01.08.2014 року набрали чинності в Україні. Однак національне законодавство, зокрема ЗУ "Про жорстоке поводження з тваринами", досі не містить будь-яких суттєвих змін стандартів придбання та належного утримання домашніх улюбленців. Такий стан речей свідчить про свідоме небажання відповідних органів державної влади України приєднуватись до міжнародного руху щодо унеможливлення жорстокого поводження з тваринами, який утискає інтереси великих с.-г. корпорацій та іншого бізнесу, що має зиск з безвідповідального, а почасти й відверто жорстокого поводження з об'єктами тваринного світу. Серед поодиноких спроб втілення в Україні міжнародних вимог чільне місце посідає ефектронна ідентифікація тварин у декількох сотнях ветеринарних клінік Києва, Дніпропетровська, Львова, Миколаєва, Одеси, Хмельницького, Білої Церкви, Маріуполя, Харкова. Чіпування зоопаркових тварин уже другий рік поспіль проводить Київський зоопарк[25].
Проте, незважаючи на деякі недоліки, імплементація указаної Конвенції виглядає суттєвим поступом, адже такі вагомі галузеві акти, як Європейська конвенція про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів або в інших наукових цілях, Європейська конвенція про захист тварин під час міжнародних перевезень, Європейська конвенція про захист тварин, що утримуються для сільськогосподарських цілей, Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій, та інші досі залишаються поза увагою вітчизняного законодавства.
Як відомо, міжнародні стандарти гуманного поводження з тваринами поступово отримують не лише широку громадську підтримку в світі, але й безпосереднє закріплення в конституціях, нормативно-правових і відомчих актах, що регулюють питання, пов'язані з охороною тваринного світу. Так, наприклад, ст. 20а Основного Закону ФРН у 2002 році було доповнено положенням, згідно з яким німецька держава відповідальна перед майбутніми поколіннями та зобов'язана захищати природні основи життя і тварин у рамках конституційного порядку за допомогою законодавства, виконавчої і судової влади. Конституція сусідньої Швейцарської Конфедерації пронизана духом поваги до навколишнього середовища в цілому та захисту тварин зокрема, встановлюючи виняткове право законодавчого регулювання охорони тварин і способи поводження з ними; проведення експериментів над тваринами і посягань на недоторканність живих тварин; використання тварин; імпорту тварин і продуктів тваринного походження; продажу і перевезення тварин; забою тварин. Сільське господарство, згідно з конституційними положеннями, має здійснюватися у тих формах господарювання, які узгоджені з вимогами природного середовища та не заважають існуванню навколишнього середовища і життю тваринного світу. Також, безумовно, прогресивними є норми щодо обов'язку держави піклуватися про охорону як людей, так і тварин від особливо небезпечних хвороб, а також зловживань генної інженерії[26].
Нарешті, пам'ятаймо про те, що знущання з безпорадних створінь є безперечним свідченням того, що людина, сповнена такої агресії, здатна спрямувати це насильство на собі подібних. Статистика свідчить, що близько 90 % рецидивістів формували свої злочинні нахили на основі жорстокого поводження з тваринами[27]. Отже, реальне втілення в життя гарантій гуманного ставлення до тварин є запорукою розбудови соціальної, правової та демократичної держави, орієнтованої на захист особистої свободи та безпеки кожного з нас.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна етика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ТВАРИН ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
