• демократичності: вміння слухати і чути інших, прислуховуватися до порад, поступатися особистими інтересами заради інтересів групи, а також об'єктивно оцінювати та звітувати про виконане завдання.
Щодо практичної реалізації завдань навчання дітей у середовищі у структурі їхньої проекологічної освіти, звертаємо увагу педагогів на такі його найактуальніші форми: колективна, суспільно-значуща праця дітей з озеленення ділянки ДНЗ і прилеглих до нього територій; боротьба із шкідниками екометодами; виготовлення прикрас для приміщення і прибудинкових для ДНЗ споруд із нагоди свят і урочистостей; виготовлення подарунків для вихованців з інших вікових груп або випускників-майбутніх першокласників “подарунок для товариша” та ін.
Така діяльність зазвичай пронизана позитивними емоціями та почуттями, вона нівелює формальний підхід і забезпечує кожній дитині максимальні умови для самореалізації. Зміст навчання дітей у середовищі, яке їх оточує відзеркалено в різних розділах чинних програм для ДНЗ. Хочемо звернути увагу педагогів на актуальність принципу інтегрування інформації про природне довкілля. Конкретизувати уявлення дітей про природу, її явища та об'єкти, місце дорослих в усіх процесах, які відбуваються в її лоні можна за двома напрямами: вивчення (навчання) матеріалів на регіональному рівні (культурна спадщина регіону, краю) та на рівні проекологічної освіти (навчання й виховання). Саме її радимо здійснювати у природному середовищі.
Таким чином, вихователь може збагатити вже наявні поняття дітей про необхідність безпосередньо та раціонально використовувати скарби рослинного і тваринного світу, підземних багатств, формувати доцільні уміння та навички, а також зацікавлення й прагнення пізнавати, досліджувати, експериментувати та моделювати свою поведінку. Поступовому входженню кожної дитини у світ природи сприяє відкриття її таємниць за дверима до таких розділів інформації, як от: різноманітність світу рослин і тварин; особливості будови рослин і тварин; багатство об'єктів природи – ставок, ліс, парк; вплив людини на світ природи; суспільно-корисна діяльність у природі та у житті людей (дітей); особливості життєдіяльності дорослих у містах і селах; правильна і безпечна поведінка в природі (основи особистої гігієни); досліджуємо і пізнаємо: Що? Де? Коли? Чому? Знай, люби, бережи – будь співчутливим і помічним для братів своїх менших, до краси довкілля; ти часточка Природи і цілого Світу!
Подібну інформацію можна було б погрупувати і в інші блоки, можна було б подати її значно ширше, однак, все зводиться до одного спільного знаменника – глибокого усвідомлення кожною дорослою особою, насамперед, педагогом, що кожен із нас є дуже маленькою частинкою Природи, Всесвіту, отож і жити ми повинні згідно з їхніми правилами уже від наймолодшого віку. Якщо знищимо наше найближче природне довкілля – знищимо себе! Такий мотив для діяльності є найважливішим і найактуальнішим!
Зміст наведеного матеріалу, який представлено в руслі принципу інтегрування інформації з різних розділів чинних програм для сучасних ДНЗ, його обсяг й спрямованість не ґрунтується на якісь одній із них, отже, вихователю надається можливість для такого моделювання пізнавально-практичної діяльності дітей з об'єктами та явищами природи, яке відповідає можливостям навчально-виховного процесу й реальному рівню опанування ними інформацією. Наведені у додатках завдання, ігри, конкурси, ребуси та інші форми роботи різняться лише одним – природничим потенціалом, який цілком доступний для дітей. Кореляція знань, які інтегруються на рівні різних розділів програми уможливлює творчий підхід кожного вихователя до діяльності з дітьми, пошуки авторських методик задля удосконалення змісту чинних програм та методичних рекомендацій до їхнього впровадження.
Для того, щоб не ототожнювати проекологічну освіту з навчанням і вихованням дітей у середовищі, коротко наголосимо на їхніх відмінностях і на тому, що їх об'єднує.
Скажімо, проекологічна освіта дітей повинна стати необхідною і безумовною частиною навчально-виховної та опікунської діяльності вихователя дітей дошкільного віку, їхніх батьків і наставників. Загалом вони покликані розвивати і формувати позитивні особистісні якості кожної дитини, її пізнавальну, емоційно-почуттєву та діяльнісну сфери. Проекологічну освіту дітей не слід ототожнювати з охороною довкілля, адже такий підхід значно обмежує сферу її впливу.
Щодо навчання в середовищі, зауважимо, що, насамперед, його здійснюють виховними засобами того ж таки середовища, про що мовилося вище: культурна спадщина в її різних матеріальних формах. Від їхньої якості, глибини опертя на потенціал цієї спадщини, її різноаспектне використання в різних видах діяльності з дітьми (в тому числі й самих дітей), залежать очікувані результати і щодо окремих вихованців, і щодо всієї групи.
Навчання в середовищі слід спрямувати і узгоджувати із потребами всіх дітей, суспільними запитами до їхнього виховання, вимогами соціуму до стану довкілля, екосистем найближчого оточення, проектуванням його подальшого розвитку і удосконалення. Навчання і виховання в середовищі та середовищем до певної міри є модифікацією багатьох чинників, що загалом спрямовано на їхній прогресивний поступ. Опікунська діяльність щодо збереження й охорони пам'яток культури дає можливість дітям ближче пізнати свій край, працю дорослих, розширити уявлення про правила безпеки й культуру поведінки в різних ситуаціях.
Таким чином, наведене трактування двох напрямів навчання і виховання дітей дає нам підстави для їхньої субординації в такий спосіб: навчання і виховання в середовищі є настільки широким поняттям, яке передбачає середовище і як основу для їхнього здійснення, і як засіб реалізації їхніх завдань. Основою для навчання і виховання дітей у середовищі і середовищем об'єктивно виступає третя складова – навчання і виховання для середовища. А це – розвиток позитивного ставлення до всього, що оточує дитину в середовищі, формування основ екзистенції, здорового способу життя, привласнення і опанування нормами співжиття в колективі, ієрархію цінностей (культурні, історичні), самонавчання, самопізнання – тобто досить широка соціалізація вже з дошкільного віку.
Очікуваними результатами такого навчання й виховання мали би стати певні й досить стабільні особистісні характеристики вихованців на рубежі між дошкіллям і початковою школою. Це: позитивне ставлення до праці на благо інших (природи, людей); відповідальність за виконану справу; позитивні стосунки між однолітками і старшими; вміння приймати завдання й обирати способи для його вирішення; визнання свого беззаперечного впливу на природу як її частинки, отже, активне пізнання рослин, тварин і процесів, які відбуваються в біосфері та ін.
Одержані результати педагог може вимірювати теоретичними досягненнями дітей. А це – зміст їхніх висловлювань, коментарів, оцінок, аргументів і суджень, а також даними практичних дій кожного вихованця та в групових формах їхнього об'єднання. Відповідно, значно легше вдається моделювання подальших перспективних заходів і видів діяльності.
Проекологічний зміст, різних видів діяльності дітей у ДНЗ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Життєвий простір дитини дошкільного віку: екологічний вимір“ на сторінці 2. Приємного читання.
