Розділ «5.2. Екологічне право»

- встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у АП;

- встановлення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;

- встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викид забруднюючих речовин у АП;

- встановлення нормативів плати за перевищення лімітів викидів та видачу дозволів на використання АП;

- встановлення нормативів плати за використання АП як сировини основного виробничого призначення;

- надання підприємствам і громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійсненні інших природоохоронних заходів.

Закон України "Про тваринний світ" (1993 р.) встановлює, що об'єктами тваринного світу є:

- хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, молюски тощо) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі;

- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

- залишки викопних тварин: нори, хатки, лігва, мурашники та інше житло і споруди тварин;

- місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу.

Законом встановлено правила використання тваринного світу, регулювання чисельності тварин, охорони тваринного світу, права та обов'язки громадян тощо.

Регулювання взаємовідносин між людиною і тваринним світом передбачено й іншими законами. Зокрема, в Законі "Про виключну (морську) економічну зону України" (1995 р.) передбачені умови збереження і використання рибних і інших живих морських ресурсів.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (1992 р.) визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

До природно-заповідного фонду (ПЗФ) України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні природні ландшафтні парки, заказники (ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, гідрологічні, загальногеологічні та каретово-спалеологічні), пам'ятки природи (комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні), заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, екологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони, в межах яких не допускається будівництво промислових та інших об'єктів.

У Законі розглянуто наступні питання: