Розділ «2.3. Регіональні природні екосистеми»

2.3.1. Типи регіональних природних екосистем

Регіональна природна екосистема характеризується значним внутрішнім різноманіттям у певних межах географічної чи адміністративної автономії. Це може бути гірський масив, водний басейн, материк, держава, блок держав зі спільними природоохоронними інтересами. До найменших регіональних екосистем можна віднести великі ландшафтні і провінційні системи, які розглянуто раніше як локальні.

Згідно з класифікацією М.А. Голубця, до регіональних відносяться біомні та субстратні системи.

Біомна екосистема - це сукупність провінційних систем, яка за територіальними межами відповідає фізико-географічній зоні, зумовлена інтенсивністю надходження сонячної радіації до земної поверхні та мікрокліматичними чинниками й характеризується певним клімаксовим типом рослинності (деревна, чагарникова, трав'яна тощо).

Рівнинну частину України представляють три біомні екосистеми: мішаних лісів, лісостепова і степова. Перша з них займає 113 км2(біля 20% території України) і характеризується рівнинним рельєфом, помірно-континентальним кліматом, позитивним балансом вологи, долинами, легкими і заболоченими ґрунтами. Лісистість - біля 30%. У цій екосистемі знаходиться 42 відсотки лісів України.

Лісостепова біомна система займає 202 тис. км2 (34%). Вона характеризується складним, розчленованим рельєфом з чергуванням еродованих височин, схилових, низинних і долинних ландшафтів, значною щільністю ярів і балок. Клімат - м'який, помірно-континентальний. Ґрунтовий покрив - строкатий, у його структурі переважають типові чорноземи, опідюлені чорноземи та сірі лісові фунти, у річкових долинах - лучно-чорноземні, лучні та лучно-болотні. Тут росте 23 відсотки українського лісу.

Степова біомна екосистема є найбільшою за площею - 240 тис. км2 (40%). Характеризується переважно рівнинним рельєфом. 60% площі земельних угідь складають звичайні чорноземи, а 40% - південні чорноземи. В цій екосистемі лише 11 відсотків лісів України.

У табл. 2.8 наведені дані по природних біомних екосистемах України.

Таблиця 2.8 Біомні екосистеми України

До субстратных екосистем відносяться материкові, морські, океанські. В табл. 2.9 наведені деякі дані по материковій і океанічній півкулях планети.

Таблиця 2.9 Показники материкових півкуль

В табл. 2.10 наведені дані, які характеризують географічні показники континентів Землі, крім Антарктиди. Кількість тепла і вологи створюють умови, необхідні для існування відповідних тварин і рослин.

Середня продуктивність природного рослинного покрову по континентах відрізняється порівняно мало. Винятком є Південна Америка, на більшій частині території якої умови для розвитку рослинності дуже сприятливі.

2.3.2. Чорноморська басейнова екосистема

2.3.3. Дніпровська басейнова екосистема

Дніпро (давньогрецьке "Борисфен" - той, що тече з півночі; старослов'янське - "Славутич") - третя за показниками ріка Європи (після Волги і Дунаю). Басейн Дніпра лежить у зонах мішаних лісів, лісостеповій і степовій. Дніпро - типова рівнинна ріка. У верхів'ї тече долиною завширшки до 2 км, річище звивисте, ширина до 30 м. Нижче м. Дорогобужа ширина долини зростає до 3-10 км, річища - до 40-125 м. На території України річище Дніпра звивисте, утворює рукави, багато перекатів, островів і обмілин. Ширина долини збільшується до 18, заплава - до 12 км. Нижче Києва долина Дніпра асиметрична: праві схили круті і високі, ліві - низькі і пологі, з заплавними луками. Вздовж Придніпровської височини річище відхиляється на південний схід. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям ріка перетинає Український щит, тут до спорудження греблі були Дніпровські пороги. Далі Дніпро тече Причорноморською низовиною - в гирлі ріка утворює чисельні рукави та протоки.

Найрозвинутіша річкова сітка у басейні Дніпра - пересічно 0,39 км/км2 - спостерігається в межах зони мішаних лісів. Головні притоки тут - Березина, Прип'ять, Сож, Десна. Нижче густина річкової сітки зменшується до 0,2 км/км2. На півдні вона зовсім незначна - менше 0,1 км/км2. Основні притоки - Тетерев, Рось, Тясмин, Базавлук, Інгулець, Трубіж, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара. Всього в басейні Дніпра близько 22 тисяч водостоків, серед яких 89 - ріки завдовжки 100 і більше кілометрів. На території України річкова сітка басейну Дніпра нараховує 1923 річки довжиною більше 10 кілометрів і 18493 річок менших. Загальна довжина річкової сітки дорівнює 104576 кілометрів.

Живлення Дніпра мішане. У верхній частині басейну переважає снігове (близько 50%), на дощове і підземне припадає відповідно 20 і 30 відсотків. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живлення зростає до 85-90%, а дощового майже немає. Близько 80% річного стоку ріки формується у верхній частині басейну. Пересічна річна витрата води біля Києва - 1370, у гирлі - 1700 м3/с.

Водний режим Дніпра визначається добре вираженою весняною повінню і низькою літньою меженню (з періодичними дощовими паводками). Нижче наведені показники стоку Дніпра біля Києва.