Розділ «5.2. Екологічне право»

1968 р. - Конвенція МОП про захист від іонізуючої радіації;

1978 р. - Конвенція про міжнародну шкоду, заподіяну космічними об'єктами;

1980 р. - Конвенція про транскордонне забруднення повітря на

великі відстані; 1986 р. - Протокол про скорочення викидів сірки на 30%;

1988 р. - Віденська конвенція про охорону озонового шару та Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар;

1989 р. - Протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків.

ЮНЕСКО в 1971 р. започаткувала Програму "Людство і біосфера", досвід виконання якої дозволив прийняти у 1980 р. Всесвітню стратегію охорони природи.

Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) прийняла багато документів, головними з яких е наступні:

- Декларація з навколишнього природного середовища і розвитку;

- Порядок денний на XXI століття;

- Заява про принципи відносно лісів;

- Рамкова Конвенція про зміну клімату;

- Конвенція про біологічне різноманіття.

Декларація Ріо з навколишнього природного середовища та розвитку містить 27 Принципів. Перший Принцип визначає пріоритетне місце людини - "Люди - центр піклування в процесі постійного розвитку. Вони мають право на здорове і творче життя в гармонії з природою". Концепція розвитку викладена в Принципах 3, 4 та 25 - Мир, розвиток та охорона навколишнього середовища - взаємозалежні та невід'ємні. Право на розвиток повинно реалізовуватися з урахуванням того, що це буде відповідати потребам розвитку та природоохоронним заходам наступних поколінь. Для того, щоб досягти постійного та безпечного розвитку, природоохоронні заходи мають займати своє місце у процесі розвитку і не можуть розглядатися окремо від нього. Дев'ять Принципів присвячено екологічній політиці держави. Зокрема, вказано, що держави мають суверенне право на проведення своєї особистої природоохоронної політики та політики розвитку і гарантують, що їх дії не зашкодять навколишньому середовищу інших держав чи районів, що знаходяться за межами дії їх національних законів. Спеціальної пріоритетності потребують країни, що розвиваються, особливо найменш розвинуті і тому найбільш екологічно вразливі. Держави мають співпрацювати в пошуках прийнятних наукових рішень і сприяти розробкам, розповсюдженню і передачі технологій. Органи державної влади повинні добиватися проголошення інтернаціоналізації природоохоронних коштів та використання економічних важелів, беручи до уваги, що забруднювач у принципі відшкодовує витрати на усунення забруднювання. Держави вводять в дію ефективне природоохоронне законодавство. Принцип 21 адресовано молоді: "Творчість, ідеали та сміливість молоді світу повинні бути мобілізовані для встановлення глобального партнерства, щоб досягти постійного розвитку та забезпечити краще майбутнє для всіх".

Порядок денний на XXI століття - це програма того, як зробити розвиток надійним із соціальної, економічної і екологічної точок зору. Людство переживає вирішальний момент своєї історії. Світ зустрівся з проблемами жебрацтва, голоду, хвороб, неграмотності і продовженої деградації екологічних систем, від яких залежить наш добробут. Єдиний засіб забезпечити собі більш безпечне, більш квітуче майбутнє - це вирішення проблем навколишнього середовища та економічного розвитку в комплексі й узгодженим шляхом. Ми повинні задовольнити основні потреби людей, піднімати рівень життя для всіх і в той же час краще захищати і зберігати екологічні системи. В Порядку денному розглядаються як поточні проблеми, так і питання підготовки до вирішення майбутніх проблем. Забезпечення сталого розвитку є, в першу чергу, обов'язком уряду, і воно вимагає розробки національних програм, планів і політики. Зусилля держав повинні координуватися через міжнародні організації, такі як ООН. Слід заохочувати широку участь громадськості, а також активну участь недержавних організацій і інших груп.

Заяви про принципи відносно лісів - це перша глобальна угода, яка враховує як потребу в захисті лісів - складової природного довкілля і культурного середовища, так і необхідність використання дерев і інших форм лісового життя для цілей економічного розвитку. Заява містить 15 принципів, зокрема наступних:

- всі держави повинні взяти участь в "озелененні світу" шляхом посадки і збереження лісів;

- ліси слід використовувати таким чином, щоб задовольнити соціальні, економічні, екологічні, культурні і духовні потреби сучасного і майбутнього поколінь;

- посаджені ліси є екологічно припустимим джерелом енергії і промислової сировини;

- національні програми повинні захистити унікальні ліси, включаючи старі ліси, а також ліси, що мають культурну, духовну, історичну чи релігійну цінність;