Розділ «ГЛАВА 4. СУЧАСНИЙ СТАН ОТОЧУЮЧОГО ЛЮДИНУ СЕРЕДОВИЩА»

Світ зіткнувся з проблемами збільшення злиднів, голоду, хвороб, неграмотності і продовження деградації екологічних систем, від яких залежить наш добробут.

Преамбула до Порядку денного на XXI століття ООН

4.1. Прояви екологічного неблагополуччя

4.1.1. Динаміка погіршення стану довкілля

4.1.2. Проблема глобального потепління

Як було показано раніше, ніщо (і клімат в тому числі) на Землі не залишається незмінним. Періоди похолодання змінювались періодами потепління, що на території сучасної України, наприклад, призводило до зміни клімату від субарктичного до субтропічного. Але ці зміни відбувалися настільки повільно, що живе встигало пристосуватися до нових кліматичних умов.

Сучасні зміни глобальної температури на планеті характеризуються відносно невеликим діапазоном, але небачено високою швидкістю зміни, тобто надзвичайно високим градієнтом. Якщо після періоду останнього обледеніння потепління характеризувалося градієнтом ДТ = 1,5-2 градуси за мільйон років, то зараз ∆T = 0,5 градуса за 30 років (рис. 4.1).

Глобальне потепління вже призвело до значних регіональних змін. "Біла шапка" гори Кіліманджаро в Африці за останні десять років зменшилась на 80%. Площа двох велетенських льодовиків ("Ларсин-В" і "Уїлкіс") зменшилася за 1998 рік на 3 тисячі квадратних кілометрів, що майже вдесятеро більше, ніж у попередні роки. Крижані шельфи Антарктики за рік зменшуються на три тисячі квадратних кілометрів, у той час як раніше таке відбувалося за декілька десятків років. Тануть льодовики в Канаді, в Альпах, в Андах і на Памірсько-Тібетській височині. Локальне підвищення температури морської поверхні до 30 градусів Цельсія спостерігається на багатьох ділянках Індійського океану, що супроводжується побілінням коралів (див. 4.1.1).

Антропогенний вплив на процес потепління реалізується через два процеси - теплове забруднення природного довкілля і підсилення парникового природного ефекту.

Як вказувалося раніше, на Землі встановився природний тепловий баланс:

де Ос - кількість сонячної енергії, яка дійшла до поверхні планети; Qк - кількість енергії, яку поверхня планети повернула у космос; Qб — енергія накопичення біосферою; ОД - енергія, яка повернулася з біосфери внаслідок "дихання" окисленням; Qг - кількість енергії біосфери, яка потрапила в "геологію", тобто вилучена з кругообігу на тривалий період.

Остання складова Qг невелика (менше одного відсотка). Однак за мільярди років у надрах планети накопичилась велетенська кількість енергії у вигляді запасів вугілля, нафти, газу, торфу тощо. Використання людьми цих геологічних енергоносіїв порушує природний тепловий баланс додатковою складовою Qn - теплотою, яка виділяється внаслідок антропогенної діяльності. Кількість використаного людьми палива постійно збільшується і перевищила 15 мільярдів ТУП за рік. Відповідна величина Qa поки що незначна в порівнянні з Qc, але наслідки постійного порушення природного теплового балансу важко передбачити.

Парниковий ефект, як це було показано раніше, відіграє роль у формуванні клімату на планеті. Він залежить від вмісту в атмосферному повітрі так званих парникових газів, відносний внесок яких складає: двооксиду вуглецю - 55, фреонів - 24, метану - 15 і оксидів азоту - 6%. Антропогенна діяльність збільшує концентрацію парникових газів у повітрі, і перш за все СО2. Як видно на рис. 4.2, за роки індустріалізації вміст двооксиду вуглецю збільшився з 270-280 до 360-370 частин на мільйон (ррm).

Рис. 4.2. Динаміка вмісту в повітрі двооксиду вуглецю

Аналіз стану і прогноз Міжнародного комітету по зміні клімату, який працює під егідою ООН, зводиться до наступного:

- концентрація СO2 буде складати 400-580 ррт у 2050 році і 420-900 ррm у 2100 році;

- подвоєння вмісту СО2 в атмосфері збільшить температуру на 1,5-2,5 градуса;

- збільшення температури на 1,5-2,5 градуса викличе підняття рівня Світового океану на 35-55 см, внаслідок чого постраждають узбережні райони багатьох країн, і перш за все Японії, Уругваю, Бангладеш, Сенегалу, Нігерії. Кількість опадів збільшиться, але нерівномірно, внаслідок чого площа пустель зросте. Всі кліматичні зони перемістяться на 500 км у бік полюсів;

- якщо викиди СО2 будуть зростати сучасними темпами, слід очікувати істотного занепаду лісів;