Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

Відходи металообробки можуть бути використані після реутилізації. Наприклад, відпрацьовані мастила, одержувані з нафти, можуть, після повторного рафінування, використовуватися для тих же цілей, а також у якості паливних добавок або компонентів асфальту.

Виробниче об’єднання »Стройгідравліка» в Одесі з відходів аркушевої сталі і швелерів налагодило випуск плоских металевих піддонів, призначених для збереження і транспортування заводської продукції: гідромоторів, запчастин до екскаваторів, теплообмінників.

На Одеському судноремонтному заводі з відходів лісоматеріалів виробляють кухонні меблі. В Одеському НПО »Кисеньмаш» у цеху товарів народного споживання з відходів нержавіючої сталі виготовляють вироби 24 найменувань: кухонний посуд, меблеву фурнітуру, сувеніри тощо.

На підприємствах хімічної промисловості в якості вторинної сировини може використовуватися карбідний вапняк, ферохромові шлаки (для виробництва силікатної цегли). Використання цих відходів для виробництва цементу може замінити функціонування 5-6 цементних заводів.

Апатито-нефелінові руди Кольського півострова Росії тривалий час служили джерелом сировини для одержання фосфорних добрив, а нефеліни, після збагачення апатитів, надходили в »хвостосховища», забруднюючи грунт, повітря, озера. Впровадження маловідходної технології переробки нефелінової сировини дало можливість одержувати глинозем, соду і поташ. Ця технологія й устаткування закуплені Великою Британією, Італією, Мексикою, США, ФРН і іншими країнами.

Відходи підприємств, що випускають мінеральні добрива, можуть служити сировиною для будівельної індустрії. Фосфогіпс - відходи виробництва фосфорних добрив - міститься у відвалах і відрізняється значними витратами на збереження. В той же час, він може бути використаний для виробництва гіпсових в’язких речовин і виробів із них у цементній, целюлозно-паперовій, деревообробній і вугільній промисловості. У сільському господарстві фосфогіпс може служити добривом для солонців. Площа засолених земель в Україні складає біля 500 тис. га, із них солонців - 300 тис. га. А фосфогіпса варто вносити по 5-6 т на 1 га, тобто потреба в ньому складає 1,5 млн т на рік.

Найбільш поширеними відходами полімерної сировини є: поліетилен, полівінілхлорид, полістирол, поліамід.

Повторні полімерні відходи утворюються в багатьох галузях промисловості, в сільському господарстві, на транспорті, у будівництві, торгівлі і побуті.

За джерелами утворення вони поділяються на відходи виробництва й відходи споживання, що у свою чергу діляться на відходи виробничого і побутового споживання.

До полімерних відходів виробництва відносять:

• обрізки, стрічки та інші плівкові і неплівкові поліетилени низької і високої щільності;

• злитки, обрізки гіблістирола і його сополімерів,

• обрізки, шматки, відходи труб, листів жорсткого нолівіпілхлорида на тканинній основі;

• шматки, кінці проводів, кабелів;

• відходи лінолеуму, плиток для покриття підлог жорсткого полівінілхлориду без тканинної основи;

• крапки, зшивки, зріз і інші відходи теплозвукоізоля-ціиного лінолеуму;

• відходи волокна, ниток, путанки з витягнутих поліамідних волокон і ниток, сіток.

До полімерних відходів виробничого споживання відносять речі, які вийшли із вжитку:

• плівку і плівкові вироби, тару, труби, вироби санітарно-технічного призначення та інші вироби з поліетилену;

• облицювальні плити, деталі торгового і лабораторного обладнання, вироби технічного призначення з полістиролу і його сополімерів;