Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

Частіше усього вона використовується для охолодження, гідрозакалки виробів, гідротранспортування відходів, промивання породи, протипожежних потреб.

Морська вода більш реактивна в порівнянні з прісної. Замість традиційних металевих труб варто застосовувати поліпропіленові або поліетиленові труби.

Висока корозійна стійкість цих трубу поєднанні з тривкістю, відсутністю тендітності, простота з’єднання, легкість (вага їх у 5-6 разів менша від металевих або керамічних), довговічність (середній термін служби - не менше 50 років), більш низька вартість укладки в порівнянні з металевими - сприяє їхньому широкому застосуванню для морського технічного водопостачання.

Використання опрісненої морської води. В даний час у світі щодоби виробляється близько 10 млн м3 опрісненої води й існує тенденція подвоєння виробництва прісної води кожні 5 років.

До 2010 р. питома вага опрісненої води у світовому водокористуванні може скласти 7%.

Найбільшими споживачами опрісненої воли є Саудівська Аравія (30% світового виробництва), Кувейт, ОАЕ. Лівія, Іран.

Цілком за рахунок опріснення солоних вол існує Катар, Бахрейн, Аруба. На Мангишлаку в Туркменії(м. Аксу - колишній Шевченко) на базі АЕС працює один із найбільш потужних опріснювачів. Він дає опріснену, технічну і питну воду.

Є також опріснювачі в Баку, Красноводську, на Південно-Сахалінській ТЕЦ (сел. Шмідта). Опріснювачі діють на більшості морських суден.

Дотепер ця вода відрізнялася високою собівартістю, для її виробництва витрачалася значна кількість енергії (питома вага енерговитрат у структурі витрат складає 50-70%). Але в тих регіонах, де існує проблема прісного природного водопостачання, собівартість доставки води дорівнює собівартості опрісненої.

Під час подачі прісної води каналами або водопроводами витрачається в 12-14 разів більше металу, вилучається в 20 разів більше земельних ресурсів. Збиток завдається рибному господарству.

Існує ряд методів опріснення води:

• дистиляція;

• електроліз;

• іонний обмін;

• сонячне опріснення;

• природне виморожування

Пріоритет у даний момент належить термічним методам внаслідок найбільшої технічної опанованості. На таких установках зараз виробляється 70% світового обсягу опрісненої води.

Із збільшенням потужності опріснювача (з 4 до 100 тис. м3/ добу) собівартість зменшується в 4 рази, а витрати енергії - у З рази. Зростання продуктивності установки в 2-3 рази дає можливість знизити капіталовкладення на 15-20 %.

При роботі опріснювальних установок одержують також із морської води: сульфат натрію, бром, NaCl. Термін окупності капіталовкладень для одержання цих елементів при опрісненні складає 5-6 років.

17.4. Утилізація відходів у різноманітних галузях народного господарства