Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

• лінолеуми, труби, деталі трубопроводів, лінолеумові плитки з полівінілхлориду на тканинній основі і без неї.

До полімерним відходів побутового споживання відносять:

• господарські пакети, скатертини, плівку, цебра, обручі, меблі та інші вироби з поліетилену;

• банки, решітки, вішалки, шкатулки, вази й інші вироби з полістиролу;

• плівки, накидки, плащі, торби, пояси, штори для ванних і інші вироби з полівінілхлориду;

• панчохи, шкарпетки, колготи, білизну й інші вироби з поліамідних волокон.

Повторній переробці можуть бути піддані тільки відходи з термопластичних матеріалів, тобто матеріалів, що під впливом температури набувають властивості пластичності і можуть формуватися в різноманітні вироби. Спроможність багатьох термопластичних матеріалів багаторазово перероблятися без значного погіршення їхніх основних властивостей є важливою перевагою цих матеріалів. В міру зростання вартості сировини, через виснаження природних ресурсів, проблема використання відходів пластмас набуває усе більшої актуальності. При цьому відходи повинні відповідати головному принципу - однотипності і чистоти. Однотипність означає, що в промислові відходи з поліетилентерфталату не можуть потрапити відходи з поліетилену або полівінілхлориду. Кожний тип полімерних відходів має визначену температуру розм’ягчення і плавлення, тобто кожний тип термопласту може перероблятися тільки при певних параметрах. Особливо небезпечно потрапляння у відходи металевих включень, тому перед дробарками встановлюються магнітні пастки, щоб видаляти металеві включення. При переробці відходів з пластмас вони піддаються впливу високих температур і окисних процесів.

У 1998 році Західна Європа генерувала 14,6 млн. т відходів пластіікових виробів. До 2000 р. їхній обсяг перевищив 23 млн. т, а кількість перероблених пластикових відходів як у 1998, так і в 2000 роках дорівнювала 2 млн. т. Впроваджується устаткування для сортування пластиків із використанням інфрачервоного випромінювання.

В Україні створене перше дослідне виробництво »Київ-вторполімер» потужністю 6 тисяч тонн переробки повторних полімерів на рік. Ця сировина служить для випуску нової поліетиленової плівки, безнапорпих труб, комплектів для краплинного зрошення, білого пластика для розмітки автомобільних доріг, будівельних матеріалів типу плитки полі-хлорвінілової, тари.

В Україні повторна поліетиленова сировина у вигляді зношеної плівки сільськогосподарського застосування і мішків з-під добрив переробляється в основному для одержання агломерату або грануляту.

Отриманий повторний поліетиленовий агломерат або граиулят використовується для виробництва дренажних труб, плівки для сільського господарства, тари.

Створено технологію, за якою до складу пластмас вводять гранули крохмаля або целюлози. Отримані вироби зберігають усі товарні властивості, а при попаданні на смітник, починають швидко руйнуватися бактеріями, що проникають в гранули крохмаля або целюлози і руйнують ланцюжок їхніх молекул. Пластик, який на 6% складається із крохмаля, розкладається за півтора року до дрібної пилюки.

Відходи гуми і гумовотехнінних виробів варто віднести до відходів виробництва. При зношенні гумових виробів утворюються мільйони тонн відходів. Так у Росії їх накопичується не менше 10 млн.т на рік. Переважну частину складають покришки і шини легкових, вантажних і пасажирських пересувних устроїв на колісному ходу. Сюди ж відносять транспортерні стрічки, гумові вироби побутового призначення, взуття.

Ресурси зношених покришок у промислово розвинених країнах складають: у Японії - 400-600 тис. т, у Франції і США -300-400тис. т, в Італії - 300 ті іс. т, в Україні - 6 тис. т. Рівень їхньої утилізації досяг у Японії - 47%, у ФРН - 16%, у США - 9%.

При переробці гуми утворюються такі види відходів:

а) гумові невулканізовані відходи, вони включають суміші, непридатні для використання за прямим призначенням. Найбільшу цінність в них представляє каучук, вміст якого може досягати 90%;

б) гумові вулканізовані відходи, вони включають до 50% каучуку, застосовуються для одержання товарної гумової крихти, використовуються як добавка до первинної сировини;

в) гумовотканні невулканізовані відходи - залишки прогумованих тканин - використовуються як добавки до первинної сировини або безпосередньо для виробництва гумових фартухів, рукавів, бірок тощо;

г) гумовотканні вулканізовані відходи, використовуються в якості добавок при виробництві шиферу, фартухів, надувних човнів.

Використані автомобільні шини розділяються на текстильні волокна (із яких виготовляється технічна вата або неткані матеріали), від них відокремлюється дріт. Далі їх розрізають, рублять, дроблять. Після цього гумову крихту відокремлюють від залишків волокна і частинок металу на вібраційних сівалках, за допомогою магнітних і повітряних сепараторів. Гумова крихта піддається де вулканізації, тобто процесу, при якому під дією термомеханічних навантажень і кисню розпадається тривимірна вулканізаційна сітка гуми (тобто розриваються поперечні зв’язки між макромолекулами).